“Микола Джеря” аналіз (паспорт)

Микола Джеря — соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку. Автор розповідає про поневіряння кріпака Миколи, який, виступив проти несправедливості, та змушений був тікати зі свого села, покинувши родину.

“Микола Джеря” аналіз твору (паспорт)

Автор – Іван Нечуй Левицький

Рід літератури – епос

Жанр – повість (соціально-побутова)

Літературний напрям: реалізм

Рік написання – 1876

Тема твору “Микола Джеря”: розповідь про життя Миколи Джері та його сім’ї, а також змалювання життя людей під гнітом панщини та боротьбу з нею.

Ідея “Микола Джеря”: показати незламний дух народу, його непокірність панам.

Головна думка: кріпацтво руйнує людські долі й сім’ї, але не може знищити прагнення до волі

Головні герої:

• Микола Джеря – селянин-кріпак, бунтар проти панського гніту. Хлопець письменний, виявляє здібності до малювання, різьбярства, музики. Вродливий, розумний, обдарований, сповнений високих духовних поривань. Він бунтує проти пана і за це його хочуть віддати в москалі. Микола тікає, і лише 20 років після втечі він повертається додому.
• Петро Джеря – батько Миколи
• Немидора – дружина Миколи. Багато років чекала на повернення чоловіка, сподівалась, що після скасування панщини він повернеться, але померла, так і не дізнавшись його долю.
• Любка – Миколина дочка.  Після 16 років виходить заміж. Зустрічі з батьком не зраділа.
• Петро Кавун – однодумець та товариш Миколи. Після втечі з рідного села хворіє та помирає, відмовляючись від сповіді, бо вважає попів спільниками панів.
• пан Бжозовський
• отаман Ковбаненко – був таким же експлуататором, як і пан Бжозовський, як орендатор цукроварні Бродовський.
• Мокрина – дочка рибальського отамана, закохана в Миколу.

Проблематика “Микола Джеря” 

• Поміщики — кріпаки,
• батьки — діти,
• духовне — матеріальне.

У ньому правдиво відображені глибокі соціальні суперечності, боротьба між закріпаченими селянами й поміщиками-кріпосниками, між заробітчанами і промисловцями, між масою «звільнених» селян і сільськими багатіями. Письменник показав і ті активні сили, що піднімались на боротьбу проти кріпосництва та проти нового гноблення після скасування кріпосного права.

У повісті реалістично змальовано різних гнобителів народу: кріпосника Бжозовського, посесора Бродовського, отамана рибалок Ковбаненка, панського осавула, поліцейського пристава, попа. Свавільним, деспотичним і зажерливим панам, промисловцям та їх слугам автор протиставляє чесних, прямих, благородних, але безправних, пригноблених селян і заробітчан — старого Джерю, Джериху, їх сина Миколу, Нимидору, Кавуна та ін.

У творі викрито панщину як найганебніше явище суспільного життя, як силу, що фізично й морально калічила людину. Письменник змальовує не тільки безправність, страждання закріпаче-них селян, а й зростання в них ненависті до кріпосників, протест і боротьбу окремих кріпаків проти гноблення. Нечуй-Левицький, хоч побіжно, але правдиво показав, що виступи окремих селян проти панів викликали співчуття й підтримку з боку всіх кріпаків. Симпатії автора на боці уярмлених селян, на боці протестанта, бунтаря Миколи Джері.

Нечуй-Левицький позитивно оцінив реформу 1861 р. і тому, змальовуючи життя селян у пореформені часи, вістря критики спрямував не проти всього ладу, а проти окремих явищ соціальної дійсності. Цим він послабив викривальну силу твору, зокрема останніх його розділів, хоч і тут переважають реалістичні малюнки. Письменник правдиво показує, як пан забрав собі кращі землі, як селяни бунтували, бо «стала знову маленька панщина», як Миколу Джерю посадили в холодну, а старшина-багач грабує селян так, як грабував і раніше. Разом із тим Нечуй-Левицький прикрашує дійсність, коли розповідає, що комісія, надіслана царською владою, відібрала в пана добру землю і віддала її селянам, а громада скинула багатія і обрала старшиною бідного чередника.

Однією з сильних сторін твору є те, що в ньому ширше і глибше, ніж в інших творах, змальовано жорстоку експлуатацію заробітчан на капіталістичних підприємствах та промислах, виведено різноманітні постаті експлуататорів капіталістичного типу (посесор Бродовський, отаман риболовецької ватаги Ковбаненко) і вперше в українській літературі показано стихійний протест заробітчан проти визиску. Автор відтворив правдиві й хвилюючі картини тяжкої праці заробітчан на цукроварні, їх життя в тісних і брудних казармах, голодування, отруєння гнилою стравою, пограбування їх посесором, а потім і власником риболовецького промислу, показав спроби заробітчан-бурлак розправитися з хижаком-посесором, з отаманом рибалок.

Сюжет і композиція

• Експозиція: розповідь про село Вербівку, про родину Джерь, життя кріпаків.

• Зав’язка: кохання Миколи й Нимидори, одруження.

• Розвиток дії: панщина, побої, бунт Миколи, втеча з села, бурлакування.

• Кульмінація: переслідування втікачів, суд після скасування панщини.

• Розв’язка: повернення Миколи в рідне село, смерть Нимидори, зламане сімейне щастя.

Риси реалізму в повісті “Микола Джеря”

– правдиве зображення життя селян за кріпацтва;
– показ соціального гніту, панщини, безправ’я;
– типові герої в типових обставинах;
– реалістичні побутові деталі й описи праці;
– психологічна вмотивованість учинків героїв;
– жива народна мова, відсутність ідеалізації.

Кому Нечуй-Левицький присвятив повість “Микола Джеря”? Цей твір був присвячений українському композитору Миколі Лисенку

• Місце подій: Україна

• Час подій: перша половина ХІХ століття, період кріпацтва, напередодні та після його скасування.

• Актуальність твору. Повість залишається актуальною як твір про боротьбу людини за свободу, гідність і право бути господарем власної долі.