Микола Хвильовий цікаві факти з життя неперевершеного прозаїка, з його дитинства, особистого життя розкажуть про його захоплення та погляди.
Цікаві факти про Миколу Хвильового
Микола Хвильовий, справжнє прізвище якого Фітільов, народився 13 грудня 1893 року на території сучасної Сумської області в селищі Тростянець у родині вчителів.
М.Хвильовий уважав своїм літературним учителем Михайла Коцюбинського.
Підлітком мандрував у пошуках заробітку Донбасом і півднем України.
Записався добровольцем на фронт під час Першої світової війни. Саме життя в окопах, серед солдатської маси починають формуватись його демократичні, частково й більшовицькі симпатії.
Рядовий Фітільов займає активну політичну позицію та займався політичною діяльністю – він був членом полкової ради солдатських депутатів, делегатом армійського з’їзду. Саме в період військової служби Микола зближується з представниками українських національних партій, але залишається сам залишається безпартійним.
Весною 1921 року остаточно переїжджає до Харкова, де розпочинає цілком нове життя.
Саме в Харкові Микола Хвильовий починає працювати в редакційному відділі Головполітосвіти. Паралельно влаштувався у видавництво “Червоний Шлях” і з головою занурюється в літературну роботу. dovidka.biz.ua Творчий шлях розпочав заявивши про себе двома збірками віршів — «Молодість» і «Досвітні симфонії».
Свої твори М.Хвильовий писав у стилі Імпресіонізму.А за світовідчуттям М. Хвильовий був романтиком.
За своїми політичними переконаннями М. Хвильовий Український комуніст.
Був двічі одружений. Перша дружина – учителька Катерина Гащенко, народила йому дочку Іраїду, але шлюб розпався через два роки. Згодом він одружився із Юлією Уманцевою, у якої була дочка від першого шлюбу — Любов. Хвильовий сприймав її як рідну і ніжно називав Любистком. Саме Любові Уманцевій письменник заповів усі авторські права своїх творів.
Микола Хвильовий – є основоположником нового типу прозописьма.
За його сприяння 16 січня 1922 року утворюється Всеукраїнська Федерація Пролетарських Письменників і Митців із трьома центрами в Харкові, Києві та Москві. Також він став організатором студії «Урбіно».
Число «13» фатальне у житті Миколи Хвильового. Тринадцятого – він народився і помер.
У останні роки життя влада слідкувала за ним, а його квартира прослуховувалася. Переслідування М. Хвильового і його прибічників відбулося через звинувачення у прагненні відокремити українську культуру від російської, протиставити два народи один одному.
Особливо тяжко було бачити, як його друзів та однодумців арештовували та розстрілювали. Та й у країні панував голодомор 1933. Коли письменник побачив становище селян на власні очі, то вже не зміг повернутися до звичайного життя. Він пив і благав людей пробачити йому. Відтоді навіть полювання, до якого його змалку привчив батько, зубожілий дворянин і завзятий мисливець, не розраджувало Миколу Хвильового. Насуплений, похмурий, мовчазний, великої радості він уже не зазнавав.
Життя М.Хвильового закінчилося самогубством – він застрелився у своємо кабінеті. Прожив він лише 40 років.
Самогубство було не спонтаним. Він все продумав завчасно. Передсмертні записки – їх було, очевидно, дві, написав завчасно. Одна з них дуже тепла, адресована навіть не дружині, а “золотому моєму Любистку”, пасербиці Любові Уманцевій. Друга – політична: “…За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перша за все я, Микола Хвильовий“.
Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались щось цікаве про Миколу Хвильового.
