Ірина Цілик «МІСТОРІЯ однієї дружби» читати скорочено варто, щоб згадати сюжет цікавого твору.
«МІСТОРІЯ однієї дружби» скорочено
Розділ 1
Метелики в голові
Десятирічна Таня Хорошун навчалась в 4 –А класі. В неї були зелені очі та лікті з колінами в тон, бо вона часто падала. Якось Мирослава Адамівна повела клас в науково-природничий музей. Школярі охали та просто не відлипали від вітрин.
На третьому поверсі всіх чекали метелики. Таня обожнювала їх і навіть перелопатила не одну енциклопедію про них. А в музеї були сотні цих створінь: від простих до тропічних видів.
Вдома вся сім’я Хорошунів слухала про похід до музею. Їй хотілось піти туди ще раз всією родиною. Але тато Толя працював у ветеринарній клініці та не мав часу на прогулянку, а мама зранку до ночі була в київській редакції журналу. У старшої сестри Софії на носі вступні екзамени. Бабуся з дідусем теж зайняті.
Наступного дня вона сама пішла до школи…а точніше вона вирішила, що піде до музею. Вона сама пішла до метро та доїхала до музею. Вона була першою та кільки годин роздивлялась улюблених метеликів. Таня вирішила, що буде працювати в музеї.
Вдома Таня відчула, що тепер у неї є таємниця. А вчительці Мирославі Адамівни вона сказала, що у мами було день народження. Дівчинка вправно відвідувала школу та виконувала завдання, а коли хотілось глянути на метеликів – йшла до музею.
Якось сталась неприємність. Мама Тані несподівано звільнилась з роботи та пішла забирати доньку зі школу. Вони довго говорили з вчителькою. Вдома дівчинку чекала бесіда. Тато дуже засмутився і сказав: «І ніяка ти не Хорошун, а справжній плохун». Ще й сказав, що не придбає їй путівки до табору. Таня залилась слізьми у себе в кімнаті. А тато потім признався мамі, що зараз немає вільних путівок, тому доня поїде відпочивати трішки пізніше.
Розділ 2
Дивне знайомство
Всі Таніні подруги пороз’їжджались на літо з Києва. У дворі залишились хлопці, проте з ними у дівчинки не дуже виходило товаришувати. Вона навіть побилась з Марком Захарченком. Хорошун вийшла з двору на вулицю та пішла в невідомому напрямку.
Вона йшла вулицями і помітила між будівлями маленький зелений будиночок, в якому міг мешкати Карлсон. Неподалік стояв екскаватор та йшли будівельні роботи. Раптом Таня почула глухий голос: «Татаро-монгольска орда». Але поруч з нею нікого не було. «Ну, ніякої совісті!» – почулося знову.
Таня поцікавилась, хто ж це з нею розмовляє. Виявилось, що це старе втомлене Місто, яке не потрібне мешканцям. Голос продовжував жалітись, що люди руйнують старовинні будинки. Як отой зелений столітній будиночок. Дівчинка сказала, що Місто має щось зробити. І тут здійнялось справжнє торнадо: сильний буревій почав жбурляти гілки дерев та каміння у скло екскаватора. Водій злякався та вискочив з кабіни.
Все стихло. Місто запитало її: «А ти сама як думаєш, що таке місто?». Таня назвала дерева, вулиці, дороги, магазини і так далі. «Головне – це люди», – сухувато сказало Місто. «Поки мої мешканці не знайдуть спільної мови, я ніколи не зможу бути по-справжньому могутнім. Ось в чому річ», – додало воно.
Розділ 3
Незвичайна екскурсія
Таня Хорошун прокинулась дуже рано, щоб подивитись як прокидається Місто. «Хочеш побачити, хто як починає свій день?» – лукаво запитало воно. Враз Таня опинилась в дитячому садочку, де малюки неохоче колупали ложками свій сніданок. Потім перенеслась у телестудію і бачила ведучу, яка вела новини та прогноз погоди. Згодом Хорошун опинилась в кабінеті з довжелезним столом, де вирішували проблеми з вчорашнім зеленим будиночком… Так почався ранок дівчинки.
Розділ 4
День народження
Сьогодні був день міста і з самого ранку в квартирі пахло полуничним пирогом. Але побути разом сім’ї не вдалось: після сніданку всі пішли по своїх справах. Таня теж пішла у двір. Місто сьогодні було особливо ошатним. Скрізь пахло парфумами, солодощами, сліпило словами привітань, кульками та гірляндами. Так роздивляючись дівчинка дійшла до Софійської площі, де вже була атмосфера свята.
«Привіт», – зашелестіли намиста в руках торговця. «Це ти?» – зраділа Таня. «Я», – обізвалось Місто. Йому не подобалось свято, бо завтра будуть витоптані клумби, скрізь розкидане сміття та бите скло. Місто вирішило провести Хорошун таку собі екскурсію і вивело її на Андріївський узвіз. Там було багато людей. Місто розповіло про мідних баб, яких привіз князь Володимир до Києва та про Десятинну церкву. Потім була гора, з якої все було видно як на долоні: Замкова гора, Андріївський узвіз, Воздвиженська вулиця, старовинний Поділ та Дніпро. Це була Старокиївська гора. Раптом на шиї дівчинки з’явилось гарне намисто. То був подарунок від Міста на згадку про чудовий день. В обід Таня повернулась додому і помітила, що клумба біля будинку трішки зіпсована, а декілька маргариток були вирвані.
Розділ 5
Велика депресія
Одного ранку Місту було сумно і воно плакало спочатку мжичкою, а потім проливною зливою на декілька днів. Навіть Львів подзвонив до Києва та запитав, що сталось. Але нічого такого. Просто поганий настрій. У великому кабінеті, де була дівчинка, відбулась чергова нарада. Начальник сварився, що керівники погано дбають про місто.
У родині Хорошунів кожен по-своєму ставився до такої погоди. Дідусь сказав, що йде дощ через те, що Місто думає наче його ніхто не любить. Ці слова зачепили Таню. Дівчинка взула гумові чоботи, теплу куртку та побігла надвір будувати піщане королівство. Місто поцікавилось, що вона робить. Вона відповіла, що будує місто і буде його любити. Не відволікаючись від роботи, Таня говорила з Містом про все на світі. Було твердо вирішено – коли вона виросте, то буде будувати великі міста!
Розділ 6
Що не літо, то зима!
Таня любила гуляти з Містом та слухати його історії. Ходити не тільки центром, де все було гарне, а й іншими районами з дерев’яними будиночками, де навіть не було каналізації. Раптом на вуличці Боричів Тік вона помітила сніг. Але він був якийсь теплий… «Приготувалися до зйомки… камера!» – раптом залунав чийсь голос. Та це ж була кінозйомка. Режисер був сердитий, бо одна дівчинка не з’явилась на роль сирітки. Чоловік запропонував Тані роль і її швиденько загримували. Їй потрібно було уявити війну: сидіти перебирати уламки лахміття і втекти злякано за стіну, коли йтимуть солдати. Все вдалось. Хорошун навіть отримала конверт із гонораром, сховавши який, дівчинка швидко побігла до свого двору.
Раптом на сусідній вулиці біля будинку вона побачила бідну дівчинку, котра стояла біля крамниці з піднятою догори долонькою. Таня підійшла до неї та поклала в руку зароблений конверт і швидко побігла. Незнайомка швидко наздогнала нашу героїню та запропонувала разом накупити смачного. Вони купили черешень, булок, сиру, шоколаду та цукерок. Разом вони влаштували пікнік на даху будинку.
Розділ 7
Справи амурні
Таня знову гуляла з Містом як побачила свою сестру Софійку. Вона гірко плакала. Виявилось, що в неї через 15 хвилин побачення, а вона сіла на пофарбовану лавку. Таня підбадьорила її та порадила не повертатись до хлопця спиною.
Дівчинка вирішила підглянути як пройде перше побачення сестри. Високий рудоволосий хлопчик подарував їй букет ромашок. Місто допомагало їм провести час разом незабутньо та романтично. Навіть те, що на Софійку зненацька налетів хлопець на скейті, не погіршило їхнього настрою. Вже з балкона Таня бачила як рудоволосий привів сестру додому та сказав їй, що вона дуже гарна.
Розділ 8
Місто страшне і таємниче
Сьогодні Місто не виспалось через дві пожежі, автомобільні аварії, вуличні бійки, крадіжки, новонароджених малят та купи розбитих сердець… Та ще й привидів мирити довелось. Виявляється Київ мав безліч своїх таємниць. Враз вони опинились на Лисій горі і Місто розповіло дівчинці казку. Колись наші предки вірили, що планету оперізує змія, яка постійно кусає себе за хвіст. І на місці, де капає її отрута – виростають лисі гори. А лисі, тому що на них мало що росте.
Одна з головних київських лисих гір мала назву Києвиця. Тут сталось багато поганого: язичницькі поклоніння, жертвоприносини, в 1240 році Батий замурував тут сотні душ, а 100 років тому це було місце страти.
Дівчинці захотілось на іншу гору і вони опинились біля київського фунікулера. Тут була інша лиса гора – Володимирська гірка. Тут було набагато приємніше: Поштова площа, Річковий порт, Дніпро, Лівий берег Києва та пам’ятник Володимиру Великому.
Згодом вони опинились у найстрашнішому місці. Колись тут був яр із струмком. В роки Другої світової війни німецько-фашистські загарбники розстріляли тут в 1941 році тисячі киян, українських патріотів та мислителів. Так Таня дізналась про Бабин Яр.
Розділ 9
Бідна багата Таня
Було літо. Софійка мала готуватись до вступних іспитів, а мама, щоб Таня не вешталась сама двором, забрала її з собою на роботу. Дівчинка збиралась гуляти Містом, але нічого не вдієш. Вся редакція гула як вулик і не звертала на Таню ніякої уваги. Вони з мамою пішли на роботу до тата і тут було дуже цікаво. Йому приносили, то майже беззубу кішку, то щеня, якому треба робити щеплення, то немолоду вівчарку.
Тата викликали на важливу операцію і дівчинку забрала бабуся Оля, викладач вищої математики з університету. В університеті було багато студентів і кожен займався своїми справами. Бабусю вже чекали на іспиті в аудиторії. Таня чекала поки Ольга Павлівна закінчить і вони пішли пити чай з бутербродами до окремої кімнати з викладачами. Зміну посиденьок з онукою прийняв дідусь.
Дід Женя мав власну фотостудію та викладав науку для студентів-кінематографістів. Дідусь фотографував Таню та розповідав про прадіда Грицька. Він теж любив фотографувати воєнне Місто. Потім вони дивились альбом з цими світлинами понівечених будинків, театрів та церков, підірваного Хрещатика.
Дідусь говорив, що Місто відбудувалось тільки завдяки людям. Бо люди – це головне в місті. Десь вона вже це чула. Виявилось, що у них є спільні друзі з дитинства, але це буде їхня таємниця.
Розділ 10
МІСТОрія однієї… і ще однієї дружби
Місто сказало, що дівчинка має запам’ятати цей день. Дівчинка опинилась в цукерні і присіла за столик. Перед нею з’явились смаколики та молочний коктейль. Вона поласувала всім, чим хотіла. А потім Таня опинилась у аквапарку та вдосталь бовталась у воді. Не встигла Хорошун отямитись як вже була суха, зачесана та одягнена посеред іграшкового магазина. Всі іграшки хотіли, щоб Таня їх взяла до себе. І вона розгубилась.
Але потрібно трішки відволіктись та розповісти, що трапилось напередодні. Тато зібрав всіх на сімейну нараду та оголосив – Таня їде на море до кінця літа. Але вона заплакала та побігла до кімнати. Дівчинка тоді вирішила все розповісти: про старовинний будинок, машину з тортами, екскаватор, подорож на телестудію, зйомки та решту пригод у Місті. Вечір тоді був чудовий. Тільки тато з мамою обговорювали на кухні дружбу їх доньки з містом.
Таня стояла та прощалась з Містом до осені як побачила Марка Захарченка. Він сам грався на майданчику м’ячем. Місто запропонувало взяти хлопця з собою. І в той час навколо почало відбуватись багато цікавого, особливо для тих мешканців, котрі могли побачити трішки більше за інших.
Авторські права на опублікований переказ належать сайту dovidka.biz.ua.
