Микола Лукаш коротка біографія розповість про життя і творчість відомого перекладача. Ви дізнаєтеся коли народився Микола Лукаш, які мав захоплення, скільки мов знав.
Микола Лукаш біографія скорочено
Лукаш Микола Олексійович народився 19 грудня 1919 року в місті Кролевець Чернігівської губернії. Його родина мала козацьке та шляхетське коріння, а в їхньому роду були адмірали, поліглоти, меценати та ерудити. З дитинства у Миколи проявлялися феноменальні здібності до мов. Він легко вивчав іноземні мови, починаючи з ідишу, який засвоїв у рідному місті, і навіть вивчив циганську мову, провівши кілька днів із табором. А в семирічній школі вивчив французьку, німецьку та англійську.
1937 року почав навчання на історичному факультеті Київського університету. Через нерозділене кохання до однокурсниці Олени Біличенко покинув університет, вчителював в сільській школі на Київщині. Та через рік все ж вирішив продовжити навчання. Жив на стипендію і невеликі заробітки. Працював в архіві, перекладав документи часів Коліївщини з польської та латини. Уже тоді всі зароблені гроші він витрачав на свою бібліотеку, до якої входили книги заборонених радянською владою чи засуджених письменників і науковців.
Під час Другої світової війни Лукаша мобілізували на службу на аеродром у Харкові. Він двічі був поранений.
Після війни викладав англійську та німецьку мови у Харкові, де почав працювати над своїми перекладами.
Микола Лукаш був не лише блискучим перекладачем, а й шістдесятником, що відстоював право України на самобутню культуру. Він публічно підтримав Івана Дзюбу, коли того переслідували за його працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?». За це Лукаша виключили зі Спілки письменників, позбавили права друкуватися та засобів до існування. Він голодував, не мав коштів на одяг та їжу.
Попри всі труднощі, він не поступився своїми переконаннями. Його талант та принциповість викликали захоплення серед інтелігенції, але водночас його часто не розуміли навіть близькі друзі.
Останні роки життя Микола Лукаш хворів на рак. Був поновлений у Спілці письменників України на хвилі перебудови у 1986 році, фактично напередодні смерті.
Його життя обірвалося 29 серпня 1988 року. Він так і не дочекався видання великої збірки своїх перекладів за життя.
Микола Лукаш перекладацька діяльність
Найвідомішою роботою Лукаша став переклад «Фауста» Йоганна Ґете, над яким він працював 18 років. Йому вдалося те, що не змогли зробити Іван Франко та Михайло Старицький — перекласти весь текст. Його переклад став справжнім шедевром і гордістю української культури.
Окрім «Фауста», він переклав «Декамерон» Боккаччо, «Мадам Боварі» Флобера, «Дон Кіхота» Сервантеса, а також лірику Шиллера, Аполлінера і Тувіма. Його переклади вражають багатством лексики та глибиною розуміння авторів.
Микола Лукаш хронологічна таблиця
19 грудня 1919 – народився у місті Кролевець (зараз це Сумська область).
1928-1937 – навчання в школі.
1936-1937 – навчаючись у старших класах брав участь у роботі кролевецького літературного об’єднання Ліасмо (Літературна асоціація молодих).
1937 – вступив на історичний факультет Київського державного університету. У вільний від навчання час працює перекладачем в «Архіві стародавніх актів».
1939—1940 викладає німецьку мову, українську мову та літературу в середній школі села Копачів Обухівського району Київської області.
1941 – завершив роботу над першою частиною “Фауста” Й.-В. Гете.
1941—1943 — робота на будівництві лінії оборонних споруд навколо Києва, поранення після поранення живе в Кролевці на окупованій території.
1943-1945 – служба в батальйоні аеродромного обслуговування, місто Харків.
1945-1947 – навчання на факультеті французької філології Харківського педагогічного інституту іноземних мов.
1947-1948 – викладач Харківського педагогічного інституту іноземних мов.
1948-1949 – перекладач в УкрНДІ лісового господарства (Харків).
1949-1951 – викладач англійської та німецької мови в Харківському сільськогосподарському інституті.
1950-1953 – викладач французької та німецької мови в Харківському державному університеті.
1955 – виходить книга Гете Й.-В. “Фауст” у його перекладі
1956 – стає членом Спілки письменників України
1958 – Микола Лукаш переїздить до Києва.
1958-1960 – член редколегії, завідувач відділу поезії журналу Всесвіт.
1969 – виходить збірка Гарсіа Лоркі “Ліріка” в перекладах М. Лукаша.
У 1973 році був виключений зі Спілки письменників. Причиною виключення стало те, що Микола Лукаш став на захист Івана Дзюби, засудженого за «антирадянську діяльність» до 5 років ув’язнення та 5 років заслання, в якому запропонував відбути призначений термін за колегу з письменницького цеху, посилаючись на поганий стан здоров’я останнього, а також через те, що він, Микола Лукаш дотримується аналогічних поглядів. Після цього твори Миколи Лукаша до 1981 року практично не видавали, чим позбавили коштів до існування; протягом кількох років біля під’їзду його будинку був міліцейський пост.
1981 – виходить перевидання «Фауста» Й.-В. Гете – перше за період негласної «заборони» окреме видання перекладу Миколи Лукаша.
1987 – відновлено членство у Спілці письменників України.
1988 – нагороджений премією імені Рильського.
29 серпня 1988 – помер у Києві.
