«На Західному фронті без змін» аналіз

на західному фронті без змін скорочено Аналіз твору

Аналіз твору “На західному фронті без змін” (паспорт)

Автор – Еріх Марія Ремарк

Жанр – роман

Рік написання – 1928

Тема – розповідь про «втрачене покоління», про людей чиї життя були скалічені через військові дії Першої світової.

Ідея – засудженння війни

Напрям – реалізм

Час подій – з 1914 по 1918 роки відбуваються ті події, що були позначені у романі. Розповідь ведеться від імені героя на ім’я Пауль. Він розуміє значення війни, яка приносить людям лише нещастя.

Головні герої:

  • Пауль Боймер – головний герой. Він бачить війну, по-своєму її сприймає.
  • Альберт Кропп – друг Пауля та «коротун». Після ампутації ноги вирушив у тил.
  • Мюллер – однокласник Пауля.

Чому вчить твір? Бути собою, не чинити звірств, цінувати людське життя.

Головні герої твору – вчорашні школярі, які як і автор, які пішли на фронт добровольцями (однокласники – Пауль Боймер, Альберт Кропп, Мюллер, Леєр, Франц Кеммеріх), та їхні товариші по зброї (слюсар Тьяден, робітник-торф’яник Хайє Вестхус Детеринг, що вміє викрутитися з будь-якої ситуації Станіслав Катчинський).

Молоді хлопці повірили у пропаганду вчителя і опинилися на війні. На передовій швидко зрозуміли, що війна – це не можливість послужити своїй батьківщині, а звичайна бійня, в якій немає нічого героїчного і людяного.

Перший артилерійський обстріл відразу ж усе розставив на свої місця – авторитет педагогів розвалився, потягнувши за собою той світогляд, що вони прищеплювали. На полі бою все, чому вчили героїв у школі, виявилося непотрібним: на зміну фізичним законам прийшли життєві закони, які полягають у знанні того, «як закурювати під дощем і на вітрі» і як краще… вбивати – «удар найкраще наносити у живіт, а не в ребра, тому що в животі багнет не застрягає».

Перша світова війна розділила не лише народи, а й зв’язок між поколіннями: тоді як «батьки» ще писали статті про героїзм, «діти» проходили через лазарети і помирали; в той час як «батьки» думали, що служіння державі першочергове, «діти» вже знали, що немає нічого сильнішого за страх смерті.

Внутрішні зміни в героях почали відбуватися ще на етапі казарменної муштри, що складалася з безглуздого козиряння, стояння навитяжку, крокістики, поворотів праворуч і ліворуч, клацання підборами та постійної лайки та причіпок. Підготовка до війни зробила юнаків «черствими, недовірливими, безжальними, мстивими, грубими» – війна показала їм, що саме цих якостей їм не вистачає для того, щоб вижити. Та навчання поєднало їх, вони стали однодумцями та товаришами. Ось тільки від колишніх однокласників на момент початку роману залишилося дванадцять чоловік замість двадцяти: семеро вже було вбито, четверо поранено, один – потрапив до божевільні, а на момент завершення – нікого.

Ремарк залишив на полі бою всіх, у тому числі і свого головного героя – Пауля Боймера, філософські міркування якого були основою твору, вони пояснювали читачеві суть того, що відбувається з солдатами.

Оцініть статтю
Додати коментар