“Напучування сільського вчителя” Іван Малкович
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви “Ї”,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви “Є”,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,
що мова наша – солов’їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв,
дитино.
“Напучування сільського вчителя” І. Малкович аналіз
Тема: прославлення рідної солов’їної мови
Ідея – Думка про необхідність боронити найдорожчу святиню народу від загрози винищення
Вірш «Напучування сільського вчителя» — щира й довірлива розмова з читачем. Ми часто чуємо, що українська мова — солов’їна. Від постійного повторення ці слова дещо втратили свою глибину, зробилися мовним кліше. Поет у творі «Напучування сільського вчителя» не лише знаходить чудові асоціації щодо літер української абетки, а й доносить до читача важливу думку, що «не можна покладатися тільки на солов’їв» у збереженні рідної мови.
Малкович піднімає проблему ролі рідної мови у становленні особистості.
І. Малкович уникає фальшивої патріотичної риторики, натомість удається до оригінальних образів-символів, поетизуючи літери алфавіту, притаманні лише українській мові «і», «є», які має захищати дитина змалку:
…але ти дитино
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «Ї»
а також
витягнувшись на пальчиках
оберігати місячний серпик
букви «є»
що зрізаний з неба
разом з ниточкою
бо кажуть дитино
що мова наша солов’їна.
Устами ліричного героя – сільського вчителя поет висловлює свій пекучий біль з приводу нехтування рідної мови. І, як заключний акорд, звучить притчевий фінал ліричного сюжету: «Тому не можна покладатись/тільки на солов’їв /дитино.»
Автор використовує такі художні засоби: звертання, пестливо-зменшувальні слова (свічечка, долоньками, серпик), епітети).
