Олесь «Наші предки – слов’яни» аналіз
Автор – Олександр Олесь
Збірка – «Княжа Україна»
Рік написання – 1920
Рід літератури: епос.
Лірика – історична, патріотична.
Жанр: поема.
Тема: розповідь про життя слов’ян.
Ідея: потрібно знати минуле свого народу.
Римування – перехресне
Скорочено
Слов’яни жили над озерами, річками, на горах, у степах. Оселилися вони родом, а роди складали племена. Родом керував найстарший і наймудріший. Кожне плем’я вибирало князя. Незабаром люди почали жити у містах, будувати укріплення. Коли нападав ворог вони захищалися. Після перемоги вони оплакували померлих, приносили жертви богам.
“Наші предки – слов’яни” художні засоби
- Епітети: стрімких високих горах, високих горах, міцні твердині, лютий бій, гострі коли, сумних могилах, сизі гори, праведним богам, березі зеленім.
- Метафора: розкидались оселі, тоне в річці забуття,
- Порівняння: метушилось все, як рій.
Композиція
–Зав’язка: розповідь про відокремлене життя слов’ян.
–Розвиток подій: формування племен, вибори князя, будівництво міст.
–Кульмінація: захист міста від ворогів. Лютий бій
–Розв’язка: перемога ворогів та туга за загиблими
“Наші предки – слов’яни” читати повністю
Над озерами, річками, на полянах лісових,
на стрімких високих горах, на просторах степових, —
де лише сіріє стежка або вкрився збіжжям1 лан,
скрізь розкидались оселі наших прадідів слов’ян.
Оселялись цілим родом: що людина, як одна?!
Кревні2 люди рід складали, кревні роди — племена.
Наймудріший і найстарший цілим родом керував,
видавав щодня накази, правив, милував, карав.
Кожне плем’я мало князя, князь судив, водив на бій,
першим був він у відвазі і у мудрості своїй.
А коли ставав нездатним до ладу і боротьби,
Віче3 іншого на князя вибирало без журби.
На річках, високих горах, серед багон4 і болот
городи, міцні твердині5, будував собі народ.
Коли ворог йшов війною, метушилось все, як рій,
замикалися ворота, починався лютий бій.
Бились, кидали каміння, крізь паркан окріп лили,
попіл кидали у очі, гострі кидали коли…
…Ось і ворога відбито. Все минуло: гнів і жах…
Кревні плачуть над борцями, що звалилися в боях.
І дають їм у могилу зброю, вбрання і харчі,
щоб вони не знали лиха, на тім світі живучи.
На сумних могилах тужать і справляють тризну6 там,
і несуть на сизі гори жертви праведним7 богам.
Але все поволі, тихо тоне в річці забуття,
і на березі зеленім квітне радісне життя…
1. Збіжжя – зернові культури.
2. Кревні – рідні.
3. Віче – збори людей.
4. Багно – болотисте місце.
5. Твердиня- фортеця
6.Тризна – поминки.
7. Праведним – справедливим.
