У поезії «О рідне слово, хто без тебе я?» Дмитро Павличко переймається проблемами рідної мови. Аналіз вірша «О рідне слово, хто без тебе я?» допоможе краще зрозуміти його тему та провідний мотив.
Павличко «О рідне слово, хто без тебе я?» аналіз
Автор – Дмитро Павличко
Жанр – сонет
Дата написання: 1956 рік.
Збірка: «Київські сонети».
Вид лірики: патріотична.
Тема – мова багатомільйонного народу є цінністю, оскільки вона є спадком. Мова – одна з найбільших цінностей людини, оскільки вона визначає її приналежність до певного народу, нації.
Ідея: Нагадати читачам про цінність та важливість збереження рідної мови, її використання як важливий аспект самоідентифікації людини.
Основна думка:
Мова – «Моя ти — пісня, сила і відвага,
Моє вселюдське й мамине ім’я».
Віршовий розмір: ямб.
Рима: чоловіча і жіноча.
Римування: кільцеве (абба) у катренах, перехресне (абаб) у терцетах.
Провідні мотиви: любов до рідної мови і заклик до її збереження.
Автор пише, що той, хто занедбає священнй обов’язок громадянина і патріота любити Україну, плекати й оберігати рідне слово, може перетворитися на німого жебрака.
Ліричний герой поезії стверджує, що людина, яка забула мову своїх батьків, перетворюється на “кретина-стилягу”, “мертвяка”, “прах, купу жалюгідного рам’я”, тобто вона втрачає найдорожче — духовну сутність. Д. Павличко, називає рідне слово його, силою і відвагою, якою повниться людина. Слово — спадок предків, які боронили його в битвах. І хоч ліричного героя хвилює думка, чи не загине рідна мова, він вірить, що вона виживе, як уже не раз траплялося в історії.
«О рідне слово, хто без тебе я?» художні засоби:
- Епітети: рідне слово, Німий жебрак, старцюючий бродяга, купа жалюгідного рам’я, вселюдське й мамине ім’я, серця спрага, предки невідомі, в запиленому томі, В неткнутій коленкоровій труні, в правнуковім домі.
- Метафори: (людина без мови) Німий жебрак, старцюючий бродяга, Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, Прах, купа жалюгідного рам’я; (слово, мова) пісня, сила і відвага, Моє вселюдське й мамине ім’я; (словом) палахтить душа моя; спрага серця; Мої батьки і предки невідомі, Що гинули за тебе на вогні.
- Риторичне запитання: О рідне слово, хто без тебе я?
- Риторичне звертання: Так не засни в запиленому томі,/ В неткнутій коленкоровій труні —/ Дзвени в моїм і правнуковім домі!
- Інверсія: Моя ти — пісня, сила і відвага,/ Моє вселюдське й мамине ім’я./ Тобою палахтить душа моя,/ Втишається тобою серця спрага. Тебе у спадок віддали мені/ Мої батьки і предки невідомі.
Автор аналізу – cup_of_flowers
Дмитро Павличко «О рідне слово, хто без тебе я?» читати
О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам’я.
Моя ти — пісня, сила і відвага,
Моє вселюдське й мамине ім’я.
Тобою палахтить душа моя,
Втишається тобою серця спрага.
Тебе у спадок віддали мені
Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за тебе на вогні.
Так не засни в запиленому томі,
В неткнутій коленкоровій труні —
Дзвени в моїм і правнуковім домі!
