Оксана Лятуринська біографія коротка та цікаві факти із життя української малярки, скульпторки, письменниці, поетки і громадської діячки викладені в цій статті.
Оксана Лятуринська біографія скорочено
Майбутня княгиня української духовності – Лятуринська Оксана Зінаїда з’явилася на світ на хуторі Ліски 1 лютого 1902 року в родині офіцера прикордонної російської застави. В сім’ї, крім неї, було ще 6 дітей.
Починаючи з 1920-их років Оксана навчалася в приватній Кременецькій українській гімназії ім. Івана Стешенка. Дослідники її життя стверджують що в гімназії вона почала робити перші поетичні кроки. Її твори публікувалися в альманасі гімназії «Юнацтво», який виходив завдяки редакції Самчука.
Коли Лятуринскій виповнилося 20 років батько вирішив видати дочку заміж за багатого селянина, якого дівчина не любила. Вона не змогла змиритися з його рішенням і втекла з дому в Німеччину до свого брата Івана. Але дівчина не мала дозволу на проживання в країні, тому в 1924 році Оксана опинилась у Чехословаччині в Празі. Активно включившись в культурне і громадське життя еміграції, вона почала співпрацювати в Союзі українок. За кордоном вона познайомилась з такими поетами-емігрантами, як Маланюк, Стефанович, Олена Теліга, Ольжич.
Оксана навчалась в Карловому університеті на філософському факультеті, в українській студії пластичного мистецтва, а також в Українській студії Чеської високої художньо-промислової школи.
Дуже багато вона працювала в галузі скульптури. Брала участь у вставках Лондона, Парижа, Берліна як майстриня скульптурних портретів. Вона являється авторкою пам’ятника полеглим воїнам УНР у Пардубіце, погруддя Шевченка, Масарика, Петлюри, Коновальця.
Лятуринська паралельно друкується в літературному науковому віснику «Пробоєм» і інших виданнях. Оксана Лятуринська тематика творчості якої вирізнялася стислістю форми та лаконізмом, зачіпала у своїх поезіях теми міфології і української минувшини. За кордоном у Празі з’явились збірки «Княжа емаль» та «Гусла».
За все життя в еміграції Оксана Лятуринська тільки 2 рази змогла вирватись на Батьківщину: у 1927 році і в період Другої світової війни. Варто відзначити, що в цей період більша частина її творів загинула. Коли закінчилась війна, Оксана опинилась в таборі Ашафенбурзі в Німеччині. А з 1949 року вона опинилась в еміграції в США і за допомоги Союзу українок оселилась в Міннеаполісі. Поринувши у творчу і громадську працю, вона видала збірку новел під назвою «Материнки», збірку віршів«Бедрик», другу збірку «Княжої емалі», збірку «Веселка». Брала участь в Об’єднанні українських письменників – «Слово».
В 1970 році вона опиналась в лікарні, де їй провели невелику пробну операцію. Вона терпіла сильний біль, відмовившись приймати знеболюючі препарати. Померла вона 13 червня 1970 року.
