“Ой матінко-вишня…” аналіз твору допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби. Літературний паспорт до пісні допоможе скласти інформація, подана нижче.
“Ой матінко-вишня…” аналіз твору (паспорт)
Автор – народна пісні
Жанр – наймитська пісня (суспільно-побутова)
Тема – розповідь про страждання наймички, яка вимушене важко працювати на чужих людей далеко від дому.
Провідний мотив – страждання дівчини через важку наймитську долю, туга за домом та мамою.
Настрій – тужливий, сумний.
Художні засоби:
- пестливі звертання – “матінко-вишня”, “матінко-зірко”, “моя ненько”,
- риторичне питання – “Чом ти мене маленькою та й не притопила?”
- паралелізм – “То й не ворон кряче, А то ж моя рідна ненька та й за мною плаче” -.
Про що пісня “Ой матінко-вишня…”? Цей твір розповідає про молоду дівчину, яка відчуває себе покинутою і самотньою в чужих краях. Вона розмірковує про свою важку наймитську долю. Дівчина у розпачі, що матір віддала її працювати в найми. Героїня сприймає своє життя як низку страждань і задається питанням, чому її мати не позбавила її від цих мук ще в дитинстві. Пісня передає відчуття безнадійності, створюючи глибоко емоційний образ жінки, яка вимушена важко працювати на чужих людей.
“Ой матінко-вишня…” читати
Народна пісня часто є в кількох варіантах через усну передачу. Ця пісня має кілька різних варіантів (художні засоби визначено до першого варіанту).
Варіант 1:
О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я непривична.
Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх боюся.
Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кряче.
То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною плаче.
Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі туже.
Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не здужа.
Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носила?
Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопила?
Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копала?
Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?
Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в провалля.
Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горювання.
Варіант 2:
Як послала мати
Чуже жито жати.
Чуже жито жала,
Трохи не пропала.
Ой, матінко-вишня,
Чи я в тебе лишня,
Що ти мене в строк найняла,
Де я не привична?
Ой, матінко-пава,
Лучше б я пропала,
Щоб я цього проклятого
Горенька не знала.
На чужій роботі
Всеньки я у поті,
На чужесеньких нивочках
Личенько в сльозочках.
Плачуть карі очі,
Роблю до півночі,
А хазяїн мене лає
Та ще й докоряє.
