"Ой Морозе, Морозенку" Аналіз (Паспорт твору)

“Ой Морозе, Морозенку” – українська народна пісня про боротьбу проти соціального та національного гніту. Аналіз чи літератрний паспорт твору “Ой Морозе, Морозенку” допоможе зрозуміти провідний мотив цього твору.

“Ой Морозе, Морозенку” аналіз (паспорт)

Автор – народні пісня

Рід літератури – ліро-епічний твір

Рік написання – точна дата не вказана. Вважається, що пісня написана приблизно у 40-60 рр. 17 століття (в період визвольних змагань під приводом Богдана Хмельницького)

Тема “Ой Морозе, Морозенку”: зображення героїчної смерті козака Морозенка в бою проти татар.

Ідея “Ой Морозе, Морозенку”: уславлення подвигу патріотів, що віддали життя за визволення народу.

Основна думка “Ой Морозе, Морозенку”: нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні пожертвувати власним життям; народ, що б’ється за свою незалежність, неодмінно переможе.

Жанр “Ой Морозе, Морозенку”: історична пісня.

У пісні «Ой Морозе, Морозенку» відобразились усвідомлення народом своєї сили, віра в неминучу перемогу над ворогом. Ясність мети робить навіть смерть героя утвердженням справедливості боротьби проти ворога.

Художні засоби “Ой Морозе, Морозенку”

Художні засоби твору підпорядковані його ідейному змісту:

Епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова завзята», «тяжке горе», «білий світ».
Метафори: «Вкраїна плаче», «Морозенко… сивим конем виграває», «живцем серце виривали», «Україна славою покрита».
Гіпербола: «татар велика сила», з вирваним серцем герой із Савур-могили споглядає Україну.
Риторичні оклики: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!», «Тяжким горем та сльозами, Та кров’ю полита!»
пестливі слова – козаченьки, казаченьків.

Різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила».

Постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно кидаються в бій, захищаючи свої землі.

Композиція “Ой Морозе, Морозенку”

Твір має свого роду обрамлення — починається і закінчується уславленням мужності козацького ватажка Морозенка.

Експозиція: похід козаків на татар під керівництвом Морозенка.
Зав’язка: бій з ворогом.
Кульмінація: полон та катування героя.
Розв’язка: сум матінки-України з приводу смерті свого сина.

В інших варіантах цієї пісні Морозенко — преславний козак, який «на три милі кругом себе кладе ворожого трупу», у бою за ним «тече кривавая річка. Ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. Терплячи страшні муки, Морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про Україну гине.

“Ой Морозе, Морозенку” історична пісня

Характеристика образу Морозенка “Ой Морозе, Морозенку”

Образ Морозенка став узагальненим образом захисника вітчизни. В одних варіантах пісень герой бореться з «ляхами-панами», в інших — з турками, татарами, з «турком-шведом» чи просто з лихими ворогами.

Основною рисою Морозенка була насамперед любов до Батьківщини, готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужність у боях з ворогом. Пісня підкреслює красу і силу улюбленого героя, його хоробрість і молодецтво:

Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.

Захищаючи рідні землі, Морозенко хоробро б’ється із заклятими ворогами. Під час бою повністю проявився блискучий талант молодого полководця: татари втратили втроє більше, ніж козаки. Потрапивши в полон, Морозенко мужньо переносить катування (з вирваним серцем герой споглядає Україну із Савур-могили). Цей факт підкреслює незвичайну силу і витривалість героя. В останню хвилину життя Морозенко думає не про себе, а про свою сплюндровану батьківщину.

“Ой Морозе, Морозенку” характеристика

Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку» була дуже популярною. Вважають, що її створено в 40-60-х роках XVII ст. період боротьби нашого народу проти Речі Посполитої. У цьому протиборстві татари епізодично виступали союзниками то козаків, то польської шляхти. Навіть після переможних боїв спільно з козаками вони, повертаючись у Крим, плюндрували українські землі. Тому татари протягом XIV—XVH ст. залишалися запеклими ворогами нашого народу.

У пісні «Ой Морозе, Морозенку» зображено епізод бою з татарами та смерть ватажка козацького війська Морозенка. Дослідники припускають, що це міг бути полковник війська Богдана Хмельницького Станіслав Мрозовицький. Разом із тим існують припущення, що Морозенко — це узагальнений образ мужнього козака-патріота. Але народ у своїх творах завжди конкретний! Він створював історичну пісню чи думу відразу по свіжих слідах після подііі, тому вірогідно, що Морозенко це реальна особа. «Історична пісня чи дума, — писав Ф. Колесса, — лише тоді могла прийнятися й поширитися в народі, коли пам’ять про оспівану подію живо ще утверджувалася в народній традиції, коли жили ще її наочні свідки». Підтвердженням того, що Морозенко реальна особа, може слугувати й той факт, що про Морозенка створено ще народний переказ.

Композиційно пісня складається з трьох частин. Перші дві строфи — це своєрідний вступ — плач за загиблим Морозенком його матері та всієї України.

Друга частина починається з протиставлення: виступають дві непримиренні сили. З одного боку — козацьке військо на чолі зі славним ватажком Морозенком, із другого — численніші загони татарської орди. Щоб зобразити нерівні сили супротивників, у пісні використано прийом заперечного (негативного) паралелізму:

То не грім в сгепу грохоче.
То не хмара світ закрила, —
То татар велика сила
Козаченьків обступила.

Стисло й драматично описано бій: билися до ночі глухої, великі втрати в козацькому війську й утричі більші — у ворогів. Оповідь досягає кульмінації в епізоді знущань татар із Морозенка, коли з нього, молодого, Живцем серце виривали. Але навіть після смерті за ним залишається моральна перевага, тому що він — захисник свого народу й рідної землі.

Передостання строфа — це болісні роздуми ліричного героя про трагедію Батьківщини:

Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами,
Та кров’ю полита!

В останній строфі звучить переконаність, що народ ніколи не забуде героїв, які віддали своє життя за рідну землю. Адже поки співатимуть історичні пісні, у пам’яті народній житимуть подвиги патріотів.

У пісні виразна емоційна оцінка персонажів. Морозенко — славний, голова завзята, його військо буйне; вороги — це татари прокляті. Морозенко втілює кращі риси українського патріота, який готовий віддати за Батьківщину своє життя.