“Ой у лузі та ще й при березі” аналіз твору (жанр, тема, ідея, основна думка, художні засоби) допоможе підготувати літературний паспорт.
“Ой у лузі та ще й при березі” аналіз (паспорт) твору
Автор пісні “Ой у лузі та ще й при березі” – невідомий, пісня є народною.
Рід літератури – лірика
Жанр: козацька пісня.
Тема – розповідь про важке життя козаків та їх боротьбу за свободу і справедливість.
Ідея – засудження козацького керівництва, яке використовує козаків для своїх цілей, не піклуючись про їхню долю.
Настрій пісні: сумний, розчарований
Художні засоби
- Звертання: “моя рідна мати”, “молодий козаче”, “галки”, “хлопці, славні запорожці”
- Епітети: червона калина, молода дівчина, хорошого сина, зеленій діброві, стан козацький, чорні брови, рідна мати, сухий дубе, сизокрилі (галки), білим тілом.
Образи-символи:
– “червона калина” — символізує козацьку славу і боротьбу.
– “дуб” — символізує силу і твердість, що розвивається попри труднощі.
Пісня “Ой у лузі та ще й при березі” починається із зображення народження хлопчика, якого мати наділила красою та козачими рисами, але не дала йому щастя і долі. Це стає передвісником його трагічної долі — вирушення у похід, який йому не принесе повернення додому. Козак не боїться морозу чи походу, адже це його доля. Проте є відчуття приреченості, адже не гетьман, а “гетьманська мати” (імператриця) вирішує долю козаків, використовуючи їх у своїх цілях.
Автор аналізу – Гнатюк Юлія
Матеріал надано для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
“Ой у лузі та ще й при березі” читати
Варіант 1:
Ой у лузі та ще й при березі червона калина,
Породила молода дівчина хорошого сина.
Породила та ще й положила в зеленій діброві,
Дала йому тонкий стан козацький, дала чорні брови.
Дала йому тонкий стан козацький, ще й чорнії брови,
Та не дала тому козакові ні щастя, ні долі.
— Та було б тобі, моя рідна мати, тих брів не давати,
Було ж тобі, моя рідна мати, щастя й долю дати.
— Розвивайся ти, сухий дубе, завтра мороз буде,
Ой збирайся, молодий козаче, завтра похід буде.
— Я морозу та й не боюся, зараз розівʼюся,
Я походу та й не боюся, зараз уберуся.
— Ой ви, галки, ой ви, сизокрилі, підніміться вгору,
Ой ви, хлопці, славні запорожці, верніться додому.
— Ой раді б ми ще вище підняться — туман улягає,
Ой раді б ми додому вернуться — гетьман не пускає.
Ой не так гетьман, як гетьманська мати,
Хоче нами, козаками, турка звоювати.
Вона нами, козаками, турка не звоює,
Тільки нашим білим тілом орлів нагодує.
У пісні гетьманською матір’ю названо російську царицю, яка використовувала козаків для захисту імперії.
Варіант 2:
Ой у лузі та ще й при березі
Червона калина…
Породила молода дівчина
Хорошого сина.
Вона його та ще й породила
В зеленій діброві,
Та не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі.
Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Та чорнії брови.
«Було б тобі, моя рідна мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати,
Щастя, щастя-долю дати».
Розвивайся й ти, сухий дубе,
– Завтра мороз буде!..
Убирайся, молодий козаче,
Завтра, завтра похід буде!
«Я морозу та ще й не боюся,
Зараз розівʼюся».
— «Я походу та ще й не боюся, –
Зараз, зараз уберуся!..»
