Аналіз вірша “Пастелі” допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, головна думка, художні засоби твору.
Павло Тичина “Пастелі” аналіз (паспорт)
Автор: Павло Тичина.
Дата написання: 1917 рік.
Збірка: Сонячні кларнети.
Жанр: пейзажна, інтимна лірика.
Тема: Зображення доби у чотирьох її частинах.
Ідея: Кожна частина доби – ранок, день, вечір, ніч – прекрасна по-своєму і створює особливий настрій; вони ж символізують “добу” існування людини: дитинство, молодість, зрілість і старість.
Основна думка: Ранок, день, вечір і ніч як основні категорії виміру.
Римування: відсутнє.
Автор поділив поезію на чотири частини, кожна з яких описує частину доби: I – ранок, II – день, III – вечір, IV – ніч.
“Пастелі” художні засоби:
Епітети: чорний плащ, вогняними нитками, доброго вина, залізний день, чорний шлях.
Метафори: зайчик ромашкам очі розтулює; а на сході небо пахне; півні чорний плащ ночі вогняними нитками сточують; одвіку в снах мій чорний шлях.
Уособлення: випив доброго вина залізний день; навшпиньках підійшов вечір, засвітив зорі, прослав на травах тумани і, на вуста поклавши палець, — ліг; укрийте мене, укрийте: я — ніч, стара, нездужаю.
Повтори: побіг зайчик; випив доброго вина залізний день; коливалося флейтами там, де сонце зайшло; укрийте мене, укрийте: я — ніч, стара, нездужаю.
У своєму вірші Павло Тичина зумів «оживити» чотири частини доби: ранок, день, вечір і ніч. Поезія має назву «Пастелі», оскільки автор майстерно поєднав мистецтво слова й мистецтво живопису, тому, читаючи вірш, здається, що бачиш яскраву барвисту картину. Окрім звичайних частин доби можна прослідкувати і зображення «доби» людини – її дитинство, молодість, зрілість і старість. Особливо це прослідковується в першій і останній частинах поезії.
“Пастелі” вірш Павла Тичини
I
Пробіг зайчик.
Дивиться —
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
А на сході небо пахне.
Півні чорний плащ ночі
Вогняними нитками сточують.
— Сонце —
Пробіг зайчик.
II
Випив доброго вина
Залізний день.
Розцвітайте, луги! —
: я йду — день —
Пасітесь, отари! —
: до своєї любої — день —
Колисково, колоски!
: удень.
Випив доброго вина
Залізний день.
III
Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.
Навшпиньках підійшов вечір.
Засвітив зорі,
Прослав на травах тумани
І, на вуста поклавши палець, —
Ліг.
Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.
IV
Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара,
Нездужаю.
Одвіку в снах
Мій чорний шлях.
Покладіть отут м’яти,
Та хай тополя шелестить.
Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара,
Нездужаю.
Автор аналізу: cup_of_flowers
