Аналіз вірша «Пісне, моя ти підстрелена пташко» Івана Франка – тема, ідея, жанр, художні засоби
«Пісне, моя ти підстрелена пташко» аналіз
Поезія входить до збірки «Зів’яле листя» Івана Яковича Франка. Третій «жмуток» збірки наскрізь пронизаний осіннім плачем зневіреного розбитого серця.
Рік написання: 1895.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна.
Віршовий розмір: чотиристопний дактиль.
Тема: зображення страждання ліричного героя від нещасливого кохання. У своєму горі він звертається до маленької пташки зі словами:
Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Ідея: оплакування нерозділеного кохання.
Головна думка відкрита: автор намагається донести між рядків, що туга мине і горе пройде. Питання тільки із чим після нього залишиться потерпіла сторона. З образою на долю й на того, хто не відповів взаємністю?
«Пісне, моя ти підстрелена пташко» художні засоби:
Епітети – підстрелена пташко; рана затрутая.
Метафори – пісне, напоєна горем-отрутою; капає з серденька кров.
Звертання – пісне, моя ти підстрелена пташко.
ПІСНЕ, МОЯ ТИ ПІДСТРЕЛЕНА ПТАШКО
Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Годі вглибляться у рану затрутую,
Годі благать о любов.
З кождою строфою, з кождою нутою
Капає з серденька кров.
З кождою строфою, з кождою нутою
Слабшає відгомін твій…
Пісне, напоєна горем-отрутою,
Час тобі вже на спокій.
