Аналіз твору “Повчання Володимира Мономаха дітям” допоможе визначити тему, ідею, жанр та дізнатися про що цей твір.
“Повчання дітям Володимира Мономаха” аналіз твору
Автор: князь Володимир Мономах.
Рік написання: точно не встановлено, найбільш ймовірна дата – 1109 рік.
Вперше опубліковано графом О. Мусіним-Пушкіним у 1893 році.
Жанр: автобіографічне сказання, послання, повчання.
Літературний рід: проза.
Тема: Послання-повчання нащадкам Володимира Мономаха від самого князя з використанням прикладів з життя.
Ідея: Досвід предка допоможе зміцнити єдинство нащадків, що впливе на цілісність усієї Київської Русі.
Головний герой: Князь Володимир – київський князь, мудрий правитель, який залишив послання майбутнім поколінням.
Власне проблематики в творі немає, оскільки писаний він як послання, а не як художній твір. Але в першій частині послання можна виділити такі основні тематичні блоки:
– звернення до Бога і слідування усім Божим настановам;
– завжди треба надіятись на Бога і Його ласку;
– потрібно дотримуватись усіх Божих заповідей і частіше звертатись до Псалтиря;
– потрібно остерігатись Лукавого (диявола), проти нього є три діла;
– потрібно дякувати Богу за ті блага, які Він дає;
– завжди потрібно дотримуватись клятви і ніколи не брехати.
Друга частина твору містить відомості про:
– початок і зміни в князюванні Володимира Мономаха;
– численні походи і взяття міст;
– суперечки з родичами за престоли;
– війни і мир з половцями.
Композиційно “Повчання” поділяється на дві частини: перша – власне послання нащадкам з численними включеннями з Псалтиря; друга – сказання про життя князя Володимира Мономаха подане від його ж імені.
Автор: cup_of_flowers
“Повчання дітям Володимира Мономаха” сюжет
Князь Володимир звертається до нащадків, до всіх хто серйозно сприйме його слова. Він вважає, що початок всього хорошого – це любов до Бога і добре серце. І якщо комусь не сподобаються ці настанови, то не варто його засуджувати.
Князь Володимир розповідає, як рішення написати послання нащадкам наштовхнула його зустріч із послами на шляху до Волги. Брати пропонували йому разом із ними піти на Ростиславовичів, але він відмовив. У пошуках душевного спокою князь почав читати Псалтир, і ця священна книга спонукала його написати послання до нащадків.
По-перше, князь просит «мати душу чисту” дотримуватися слова Господнього. Кожен має шанувати мудрість, слухати старших, освічених людей. З ровесниками та молодшими слід спілкуватися доброзичливо, без зарозумілості. Хлопцям варто уникати поганих компаній, любителів марнувати життя. Потрібно прагнути приносити користь ближнім, допомагати нужденниму.
На думку князя Володимира, дуже важливо мати чисті помисли, робити тільки добрі, чесні вчинки. Варто пам’ятати заповіді Божі: не мстити тому хто образив, любити навіть тих, хто тебе не любить, покірно терпіти всі незгоди. Князь нагадує, що всі люди грішні і неможливо прожити життя, не здійснивши жодного поганого вчинку, але потрібно прагнути завжди поводитися гідно.
У своєму повчанні князь Володимир ще раз нагадує про шкоду лінощів. Він наголошує на тому, що домогтися милості Божої, можна тільки працею. Князь закликає дякувати Господові, молитися і в церкві, і вдома.
Князь Володимир просить тих, хто буде мати владу не вбивати і не віддавати наказів про страту винних, не губити жодної християнської душі.
Ніколи не варто забувати про те, що всі ми смертні, тому потрібно турбуватися лише про свою безсмертну душу, роблячи добрі вчинки.
качан
кабачок