“Повчання дітям Володимира Мономаха” читати скорочено Ви можете, щоб згадати сюжет твору, у якому київський князь Володимир звертається із XII століття до своїх нащадків.
“Повчання дітям Володимира Мономаха” скорочено читати
Будучи вже літнім чоловіком, або ж як сам про себе каже Володимир Мономах “сидячи на санях”, він вирішив скласти світ заповіт-настанову, повчання своїм дітям і усім небайдужим, кому трапиться прочитати “грамотку сю”.
Умовно твір можна поділити на дві частини – у першій власне повчання, настанови, побажання, а в другій розповідь про життя і діяння князя.
“Найперше, задля бога і душі своєї, страх майте божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру” – таким є перше повчання Мономаха, яке він раз у раз повторює в своєму творі.
Далі князь закликає не наслідувати лиходіїв, не заздрити їм, бо всі вони будуть покарані Богом, а боголюбиві і чесні люди будуть винагороджені. “Рамена грішників сокрушаться, а праведників укріплює господь“. Князь просить захисту в Господа від заздрісників, лукавців і лиходіїв для себе і своїх нащадків.
Далі подається настанова, якими треба бути в житті: “Треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших; до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу — вгору; уникати, не старатися повчати легковажних; власть же — ні за що мати, як і од усіх честь”. Завжди треба надіятись на Всевишнього і Його ласку.
Князь звертається до Богородиці і просить аби вона забрала з його серця заздрість і зухвалість, бо це є великі пороки.
В житті потрібно вчитись жити за євангелівським словом: допомагати тому, хто цього потребує, захищати вдів і сиріт, слухати свій дух, а не тіло.
Князь говорить, що потрібно остерігатись Лукавого (диявола). Проти нього є три діла, що допоможуть його перемогти – покаяння, сльози і милостиня.
Володимир Мономах звертається до дітей своїх і просить їх не лінуватись і завжди дотримуватись слова Божого.
Кожного дня потрібно дякувати Господу за ті блага, які Він нам дарував. Треба молитись, бо саме молитва допомагає позбутись гріха. Обов’язково треба молитись ввечері перед сном, крім того, якщо є вільна хвилина, то також можна прочитати молитву, і навіть їздячи верхи потрібно читати молитву.
“Убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його; якщо хто буде достоїн смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської”.
Князь наголошує на силі клятви – якщо ви грішите (брешете), то ні в якому разі не кляніться. Давайте клятву лише тоді, коли впевнені, що точно втілите те, що обіцяєте.
Не гордуйте занадто. Поважайте старих як батків, а молодих як братів. Доглядайте за своїм домом – не лінуйтесь і не перекладайте обов’язки на інших. Бережіться від брехні, п’янства і блуду, бо від них гине не тільки тіло, а й душа. “Жону свою любіте, але не дайте їм, жінкам, над собою власті. А се вам основа всього: страх божий майте вище над усе”. Ходіть до церкви, бо там ви і Бога вшануєте, і душі своїй допоможете.
Тепер же князь розповідає про своє життя, свої діяння і подвиги.
Своє діяння князь почав ще у досить юному віці – тринадцять років і відтоді трудився не покладаючи рук.
Спочатку батько послав Володимира княжити в Ростов, потім в Смоленськ, а пізніше в Володимир. Потім до Великодня 1074 року він пішов у Ярославль до батька княжити, а після Великодня повернувся назад у Володимир. 1076 року у князя народився перший син у Новгороді. Того ж року помер Святослав і князь пішов правити в Смоленськ, а зі Смоленська в Новгород – Глібові Святославичу в поміч.
1077 ходив на Полоцьк і спалив його околиці. Воюючи з половцями Володимир Мономах прийшов під Чернігів. 1078 року князь спалив Полоцьку землю аж до міст Лукомля і Логожська і вернувся до Чернігова. Восени 1084 “пішли ми з чернігівцями, і з половцями, з читійовичами, до Мінська. Захопили ми город зненацька і не оставили в ньому ні челядийа, ні скотини”. 1085 року Мономах сів у Переяславі. 1086-1087 знову воювали з половцями.
1094 “Олег Святославич на мене прийшов з половецькою землею до Чернігова, і дружина моя билася з ним вісім днів через малий рів, не давши їм увійти в острог. Пожалівши християнські душі, і села, що горіли, і монастирі, я сказав: «Не хвалитися поганим!» І оддав я брату отця його місце, а сам пішов на місце отця свого — до Переяславля”.
Наступні три роки князювання у Переяславі були дуже важкими, бо дружина (військо) і все місто потерпало від хвороб і голоду. Наступні роки – це численні походи проти половців на Римів, Голтав, Стародуб, за ріку Рось, переслідування хана Боняка. 1107 біля Снятина був бій між військом Боняка і дружиною Мономаха, останній переміг. А після Різдва “вчинили мир” з ханом Аєпою і взяли його дочку за дружину Юрію, сину Мономаха.
З Чернігова до Києва князь ходив раз 100, переїжджаючи увесь путь за один день. Великих походів князь здійснив 83, а менших він і не пам’ятає. А мир з половцями укладали 19 разів.
Далі Володимир Мономах прощається з дітьми своїми і просить: ” Та не осудіте мене, діти мої, ні інший хто, прочитавши се, бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю бога і прославляю милість його, що мене, грішного і недостойного стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був, а на всякі діла людські здатного. Тож, сю грамотку прочитаючи, постарайтеся на всякі добрі діла, славлячи бога зо святими його”.
Автор: cup_of_flowers
Тепер ви знаєте автором якого твору є Володимир Мономах, та до чого він закликав своїх нащадків.
