Написати продовження оповідання “Лось” Євген Гуцала чи придумати власне закінчення до твору допоможе нижче викладений приклад.
Продовження оповідання “Лось” Є. Гуцало
Хлопчики не могли залишити лося помирати. Вони знали, що їм буде важко, але вони не могли інакше.
Вони знайшли мотузку і обережно обв’язали нею лося. Потім почали тягнути його до берега.
Лось був важкий, але хлопчики не здавалися. Вони тягнули його з усіх сил.
Нарешті їм вдалося витягнути лося на берег. Вони поклали його на траву і почали обливати водою.
Лось лежав нерухомо. Хлопчики вже втрачали надію, але раптом він поворухнувся.
Він був живий! Діти з радістю обійнялися. Вони вірили, що лось виживе. Хлопчики залишилися біля нього. Вони годували його, давали йому воду. Через кілька днів лось одужав. Він став на ноги і подивився на дітей своїми великими карими очима.
У його очах читалася вдячність. Він дякував їм за те, що вони врятували йому життя. Лось пішов у ліс. Хлопчики ще довго дивилися йому вслід, щасливі, що змогли зробити добро. Згодом хлопчики розповіли про все односельцям. Люди були обурені вчинком дядька Шпичака.
Дядька Шпичака засудили. Він був змушений покинути село. Усі знали, що ніколи не забудуть цю історію.
Автор твору – Світлана Кобец
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
Власне закінчення оповідання “Лось”
На щастя, дядько Шпичак не влучив у лося. Діти почали з ним сваритися і він засоромлений швидко пішов.
Наступного ранку, хлопчики знову прийшли до озера. Вони були щасливі, що змогли врятувати беззахисне створіння. Але раптово їхні думки перекинулися на дядька, який вистрілив у лося, щойно вони витягли його з води.
– Чому він зробив це? Я не можу зрозуміти, як можна було вистрілити у таке беззахисне створіння.
У очах хлопців було багато питань і злості. Але все ж вони були раді, що лось вижив.
Хлопці вирішили, що в майбутньому стануть лісниками і будуть оберігати ліс та його мешканців від браконьєрів.
