Володимир Свідзінський “Прозорий січень” аналіз (паспорт твору)
Автор – Володимир Свідзінський
Рік написання – 1937
Рід літератури – лірика
Вид лірики: медитативна.
Жанр: вірш.
Тема: зображення картини зимової природи навіює ліричному героєві світлі спогади про колишнє – безнадійно втрачене.
Ідея: відкриття мотиву кохання – його «первісна затаєна любов».
Віршований розмір: ямб.
Римування – суміжне
Настрій (пафос): меланхолійний, сумний
Художні засоби:
- Епітети: “прозорий січень”, “в ніжному тумані”, “блискучі грані”, “щасливі дні”, “в сонячнім вогні”, “первісна затаєна любов”, “мляве серце”, “весняним потоком”, “мрійному смерканні”, “білому убранні”.
- Персоніфікації: “Січень небо розтворив”, “світло світові явив”, “Дунай-ріка пливе”, “дні, що спопеліли в сонячнім вогні”.
- Риторичні питання: “Хто погубив його? Чия рука?”
Композиція: Вірш складається з двох частин. Перша описує зимовий пейзаж і внутрішній стан ліричного героя, пов’язаний зі спогадами про минуле. Друга частина заглиблюється в роздуми про втрату, зокрема про втрачену любов.
Володимир Свідзінський “Прозорий січень” читати
Прозорий січень небо розтворив
І знову світло світові явив.
Срібліє обрій в ніжному тумані;
Широко день роздав блискучі грані,
І я дивлюсь — і всі щасливі дні,
Що спопеліли в сонячнім вогні,
Мов віяло, таємною рукою
Розгорнене, встають передо мною.
І первісна затаєна любов
На мляве серце напливає знов.
Над паростком, над весняним потоком
Схиляюся і плачу одиноко…
Хто погубив його? Чия рука?
Незаймано пливе Дунай-ріка. —
Де ж огнище на мрійному смерканні?
Де постать мила в білому убранні?
(1937 р.)
