Казка і оповідання багато в чому схожі. Їх зближує чітко позначений сюжет, оповідна манера опису подій, присутність головних і другорядних героїв, дії яких обумовлені незвичною ситуацією. І все-таки казку відрізняють від оповідання за формою і змістом, визначальним жанрову приналежність будь-якого літературного твору.
Оповідання відносять до малих епічних жанрів, об’єднуючим прозові твори, в яких події обмежені вузькими просторово -часовими рамками. Сюжет оповідання розвивається на основі окремого епізоду з життя героя, котрий розкриває його характер або визначає мотиви його вчинків. Всі описувані події служать меті підготувати кульмінацію – найважливіший момент оповідання, в якому конфлікт твору досягає максимальної напруги.
В оповіданні вигадані або реальні події описуються як достовірні, що відбуваються в певному місці і пов’язані з конкретним часом.
Композиційні особливості оповідання полягають у можливості використовувати авторську характеристику персонажів, включати ліричні відступи, довільно вибудовувати діалоги і монологи. Це дозволяє розкрити ідею твору і створити об’ємний, життєвий образ головного героя. Особливості оповідної техніки і прийомів визначають авторський стиль.
Казка будується на основі вимислу і не претендує на достовірність. Її зміст – цікава історія з перетвореннями і чудовими пригодами, які є не окремим епізодом з життя героя, а представлені як ланцюг тісно пов’язаних подій, мета яких – випробування, що дозволяє досягти багатства, честі, слави, повернути втрачене.
Сюжети казок повторюються. Казкові герої – своєрідні символи, що уособлюють добро чи зло. У народних казках дослідники виділяють так звані « бродячі » сюжети, схожість яких у різних культурах пов’язують з певним періодом формування суспільної свідомості, яка у всіх етнічних спільнотах має подібні риси. Казки – найдавніший вид творчості, і навіть у сучасному літературному, авторському викладі вони успадковують головні закономірності створення: розвиток дії як випробування героя, допомога містичних сил, повернення втраченого, щасливий кінець.
Якщо в оповіданні присутня оригінальна техніка оповіді, що визначає авторський стиль, то в казці важливим композиційним елементом є мовленнєві шаблони – стійкі звороти і традиційні для усної народної творчості засоби художньої виразності: постійні епітети, уособлення, метафори. Наприклад: чи довго коротко казка мовиться, жили – були старий зі старою; руським духом пахне; вина заморські; красна дівиця; зла мачуха.
В оповіданні не буває великої кількості дійових осіб. У казці, окрім головного персонажа, зустрічається як мінімум три його супротивника і стільки ж помічників. У літературній казці герой може опинитися в ситуації, яка розгортається в протистояння сил добра і зла, представлених збірними образами.
Таким чином, відмінність казки від розповіді полягає в наступному:
- У казці описуються пригоди героя, кожна з яких – важливий епізод у розвитку сюжету. Розповідь будується на основі одного короткого епізоду, що грає фатальну роль у житті героя.
- Казкові події – алегорична вигадка, а в оповіданні завжди мається на увазі достовірність того, що відбувається.
- Дія в казці не обмежена в просторі і часі на відміну від оповідання, де воно завжди короткочасно і відбувається в конкретному місці.
- Розповідь має оригінальний сюжет і відображає авторський стиль. Казкові сюжети повторюються, а оповідання зберігає стійкі, традиційні для казок мовні звороти.
- Авторська позиція в оповіданні може бути виражена за допомогою відступів, оціночної характеристики героїв або композиційного прийому використання контрастних деталей. У казці пряма авторська оцінка відсутня – відображається тільки загальна ідея.
