Розповідь про домашніх тварин

Розповідь про домашнього улюбленця кота чи собаку допоможе підготуватися до уроку. Опис домашнього улюбленця кота, собаки, папуги чи хом’яка написати можна використовуючи один з варіантів.

Розповідь про домашню тварину

Варіант 1: Твір “Мій домашній улюбленець собака”. У мене є домашній улюбленець – собака. Його звуть (ім’я). Він дуже лагідний і добрий. Вранці і ввечері ми ходимо на прогулянку, а після того як приходимо додому граємо. Іноді, коли я йду в школу, мені часом здається, що (ім’я) без мене дуже сумує. Виходячи на вулицю я бачу як він сидить на вікні і проводжає мене сумним поглядом. В ці моменти мені особливо важко забути його. Але коли я приходжу додому він з радістю і гавкотом мене зустрічає. Кружляє, стрибає навколо мене, чекає поки я почну грати з ним. Я дуже люблю свою улюблену собаку.

Варіант 2. У мене є домашня тварина. Це кіт. Його звуть Мур. Ми так назвали нашого котика, бо він завжди муркоче. Він дуже добрий і милий. Кожен день, коли я встаю, він підбігає до мене і починає тертися об мене. Але скажу чесно, перший раз коли він підбіг, я подумала, що він хоче мене вкусити, а він підійшов і почав муркотіти. Через його гучне муркотіння я часто називаю його Мурликою. Ми з ним граємо разом дуже часто, після того як я зроблю уроки. У нього є і різні стрічки, і кольорові м’ячики, і всякі м’які іграшки. Загалом, скажу вам так, мій кіт – найкращий!

Варіант 3. Минулого року на день народження мені подарували кошеня. Я назвала його Маркізом. Тепер він підріс і перетворився на красивого кота.
Маркіз – персидський кіт. Він дуже красивий, пухнастий, ніби одягнений в шубку. Як і всі коти, Маркіз розумний, хитрий і дуже любить своїх господарів, тобто всю нашу родину: і маму, і бабусю, і мене, і тата.
У Маркіза свій характер. Він любить зустрічати мене після школи, радіє, лащиться, треться об мої ноги, муркоче. На вулицю Маркіза ми не відпускаємо після того, як його ледь не загриз величезний ротвейлер. Але кіт наш не надто переймається, він дуже ледачий.
Маркіза любить не тільки вся наша сім’я, але і наші сусіди, і друзі. Він подобається всім гостям за свою ласку і красу.

Варіант 4. Я вважаю, що тварини – це наші друзі. У мене у квартирі живе кіт Барсик, ми всією сім’єю його дуже любимо. Коли він був маленьким, він був дуже жвавим, ми не могли за ним встежити. Зараз він виріс і став красивим, пухнастим котом. Колір шерсті у Барсика рудий, очі зелені. Я доглядаю за ним: годую його, граю з ним. Він любить точити кігті об наш диван, за що мама завжди кричить на Барсика, але потім вона заспокоюється і знову гладить його. А взагалі наш рудий друг слухняний. Я дуже люблю свого зеленоокого кота – Барсика, він частина моєї родини.

Розповідь про домашніх улюбленців

Розповідь про домашнього улюбленця кота

У нас вдома живе котик. Як тільки він з’явився, ми назвали його Маркізом за його красу і горду вдачу. Але він ніяк не хотів відгукуватися на це ім’я. А ось ім’я Пушок йому сподобалося. Воно йому підходить, адже він сибірської породи і шерсть у нього довга, пухнаста і м’яка, як ніби справжній пух.

Природа пофарбувала Пушка в димчасто-сірий колір, а живіт, лапки і трикутничок на мордочці – в білий. Хвіст пухнастий, як віяло. І він його носить гордо, як прапор.

А ще за допомогою хвоста він показує свій настрій: смикає, коли сердиться, б’є бабусю по ногах, коли не дають їсти, повільно махає, коли задоволений.

Наш котик маленький хижачок, він переловив в підвалі нашого двоповерхового будинку всіх мишей. Він спритний, розумний. А який же він цікавий, просто веселун. Вміє стрибати через ногу, зі стільця на стілець.

Пушок дуже любить картоплю, м’ясо, рибу. В їжі не знає міри. А як переїсть кісточок з риби, то у нього починає боліти животик. Мама потім робить йому уколи. Пушок як побачить, що вона взяла шприц, зараз же ховається або під шафу, або під диван.

Наш котик дуже ласкавий. Любить сидіти на руках, щоб його гладили, або розчісували. А ще мама каже, що він справжній лікар, тому що краще таблеток лікує головний біль.

Ми всі дуже любимо свого справжнього члена сім’ї – Пушка.

Розповідь про домашнього улюбленця собаку

Напевно, у кожної людини є своє улюблена домашня тварина. У нашій родині це собака.

Нашому чотириногому вірному другові вже п’ять років. Історія його появи проста: ми всією сім’єю ходили на пташиний ринок, щоб вибрати кошеня. Але, коли проходили повз господарів, що продають цуценят, нашу увагу привернув пухнастий білий клубочок. Це було щеня безпородної собаки невеликого розміру. Цуценя продавала жінка, вона запевнила нас, що з таким «чудом» нам буде весело. Незважаючи на те, що метою нашого візиту на пташиний ринок було придбання породистого кота, всі відразу забули про це. Цуценя зачарувало всіх своїм розумним поглядом, ми прийняли одноголосне рішення, взяти його у свою сім’ю.

Цуценя, а це була дівчинка, ми назвали Каштанкою. Наша Каштанка виявилася дуже розумною собакою. У нашому дворі вона відразу стала господинею. Смішно було дивитися, як вона віддано охороняла територію дитячого майданчика, коли туди заходили «чужі» кішки або собаки: маленька, але, як дзвінко гавкала. Всі наші сусіди відразу полюбили Каштанку.

Зараз нашій Каштанці вже п’ять років. Вся моя родина рада, що тоді ми купили її на пташиному ринку. Вона приносить нам багато позитивних моментів. Якщо у когось поганий настрій або хтось засмучений, Каштанка обов’язково «поспівчуває». Нашим вихованцем ми дорожимо і піклуємося про нього.

Розповідь про домашнього улюбленця хомяка