Дефіс — орфографічний знак української і багатьох інших писемностей. Графічно тотожний із знаком переносу. Дефіс ставиться між двома словами. Правила вживання дефісу ми розглянемо в цій статті.
Слова, що пишуться через дефіс
складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів, перше з яких підкреслює певну ознаку, особливість предмета (дизель-мотор, стоп-кран, жар-птиця);
іменники, що позначають власні назви, із першою частиною пів-, а також будь-які іменник з частинами екс-, віце-, лейб-, обер-, міні-, міді-, максі- (пів-Києва, екс-чемпіон, віце-консул, міні-спідниця);
складні прізвища та географічні назви (Гулак-Артемівський, Кам’янець-Подільський, Південно-Китайське море, Західно-Сибірська низовина); а також географічні назви, до складу яких входить прийменник (Ростов-на-Дону);
складні прикметники, якщо: а) вони утворені з двох і більше незалежних слів(мовно-літературний, лісо-степовий); б) перша частина прикметника закінчується на -ико, -іко (історико-культурний, механіко-математичний);
складні назви кольорів та їхніх відтінків (темно-зелений, сіро-голубий), крім прикметника жовтогарячий;
складні назви якостей з додатковим відтінком (гірко-солодкий, кислувато- солоний);
назви проміжних сторін світу (норд-ост, південно-східний);
складні іменники, прикметники, числівники, якщо перша частина — написаний цифрами числівник (100-тисячний, 50-річний);
складні займенники та прислівники із суфіксами та префіксами будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, якщо їх не роз’єднує прийменник (хто-небудь, казна-як, бозна-де але казна з ким);
складні прислівники, утворені з двох самостійно вживаних прислівників, зокрема із синонімів та антонімів (сяк-так, більш-менш);
складні прислівники, утворені повторенням того самого слова або спільнокореневих слів без службових частин мови чи з ними (далеко-далеко, хоч-не-хоч, всього-на-всього, пліч-о-пліч);
складні прислівники, утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -ему (-єму), -и, а також складні прислівники, утворенні поєднанням префікса по- і порядкового числівника (по-братньому, по-господарськи, по-третє);
складні прийменники з першим компонентом з-, із- (із-за, з-під);
частки -бо, -но, -то, -от, -таки, якщо вони стоять після слова, якого стосуються і не відділяються від нього іншими частинами мови (Іди-бо, тим-то);
складні звуконаслідувальні слова та слова, що вимовляються протяжно (ха-ха-ха, ціп-ціп-ціп, стережи-и-сь).
- складні слова, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: рано-вранці, більш-менш, сам-один, година-дві, день-два, видимо-невидимо, тишком-нишком, без кінця-краю.
- складні слова іншомовного походження, як вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем’єр-міністр, блок-схема, унтер-офіцер, генерал-майор, пап’є-маше, віце-президент, яхт-клуб.
- якщо частина пів- має значення “половина”, а наступна частина (у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є власною буквою, то між ними становиться дефіс: пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва.
