“Солдати не говорять про війну” аналіз вірша допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби та підготувати літературний паспорт твору.
“Солдати не говорять про війну” аналіз вірша
Автор – ANATOLIY ANATOLIY
Рід літератури: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики – громадянська
Тема: мовчання солдатів про війну, їхній внутрішній біль і пережиті страждання.
Ідея: показати, що справжній біль війни неможливо висловити словами — він живе в серці солдата.
Основна думка: Солдати мовчать не тому, що не хочуть говорити — а тому, що війна залишає рани, які неможливо описати.
Головний мотив – це внутрішній біль і страждання солдатів, які не хочуть говорити про війну
Образи:
-Солдат — людина, що носить у собі невидимі шрами війни.
-Війна — як ніж між ребрами, як отрута, як заметіль тривог.
-Біль — всюдисущий, невидимий, але постійний супутник.
Художні засоби:
–Метафори: «вона у них ножами поміж ребер», «в отруйних жалах чорної змії», «Бої під шкірою у жилах», «Біль… осколками ліворуч серця», «Тривогами, що сипле заметіль»
– Епітети: «бурі цятки», «замерзлі стебла», «зів’яле листя», «прозорі крила», «отруйні жала», «чорна змія», «самотні серця», «сяйне волосся»
– Повтор: «Солдати не…»
– Антитеза (протиставлення) – «Його нема ніде і він усюди»
Настрій твору: сумний, сповнений болю
Характеристика образу солдата
У вірші солдат — це людина, яка пережила важкі події війни. Він мовчазний, бо все, що бачив і відчував, залишило в ньому глибокий слід. Солдат не хоче говорити про війну, бо вона ще живе в ньому — у його тілі, пам’яті, думках і серці.
Він сильний і витривалий, але має прихований біль, який ніхто не бачить. Війна залишила в ньому «ножі між ребрами», «осколки біля серця», тривоги й страхи, які повертаються знову і знову. Через це солдат здається стриманим і замкненим.
Попри пережите, він залишається людиною з почуттями: сумує за домом, близькими, теплом і мирним життям. Його мовчання — знак не байдужості, а того, що слова не можуть передати весь біль.
Вірш “Солдати не говорять про війну”
Солдати не говорять про війну.
Вона у них ножами поміж ребер,
Зів’ялим листям на замерзлих стеблах,
Знаменням вощаним від тютюну.
Солдати не співають про бої.
Вони у них під шкірою у жилах,
У бурих цятках на прозорих крилах,
В отруйних жалах чорної змії.
Солдати не розказують про біль.
Його нема ніде і він усюди
Осколками ліворуч серця в грудях,
Тривогами, що сипле заметіль.
Солдати не говорять досхочу
Про стук сердець самотніх в суголоссі,
Про рідний запах сяйного волосся.
І я мовчу…
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
