Нечуй-Левицький “Старосвітські батюшки та матушки” аналіз твору допоможе визначити жанр, тему, ідею, сюжет. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт.
“Старосвітські батюшки та матушки” аналіз (паспорт)
Автор – Іван Нечуй-Левицький
Рік написання – 1884
Жанр – повість
Тема – розповідь про світське життя священиків
Головна думка -показ змізерніння людської душі, згубність розладу з живими потребами народу, явища морального занепаду серед духовного стану.
Проблематика: сенсу життя і пошуку щастя; ставлення до Бога та релігії.
Композиція. Твір складається з 10 розділів і віддзеркалює одноманітне, вписане у вузькі побутові рамки життя: попівський похорон, вибори на парафію, сватання, старосвітські й «новомодні» весілля, родини, хрестини, розгульні Різдвяні й Великодні свята, господарські клопоти.
Головні герої:
- Харитін Моссаківський ─ представник традиційного духовенства. Скромний, демократичний, хоча не має внутрішнього стрижня. Приймає введення додаткової праці на користь церкви та бере підвищену платню за треби. На Моссаківського схожі й інші священики твору, які живуть ніби за інерцією, задовольняючись простими радощами життя: випити і попоїсти.
- Онися ─ дружина Харитіна. Вона деградує ─ із дотепної та гарної дівчини перетворюється на корисливу, сварливу, владолюбну, дріб’язкову і навіть деспотичну жінку.
- Марко Балабуха ─ представник «новомодного» духовенства. Недовчений «академіст», невіглас, пихатий і брутальний кар’єрист. Займає посаду благочинного. Він нещасливий у сімейному житті, любить легковажну дружину, страждає від її поведінки, пробачає зради.
- Олеся ─ дружина Балабухи. Вона походить зі шляхетської родини, легковажна і романтична. Сірість та монотонність життя штовхають її на пошуки щастя, справжнього кохання, яке вона так і не змогла пережити.
Сюжет
У центрі повісті ─ історії життя двох попівських родин ─ Моссаківських і Балабух, які представляють два напрямки в українському духовенстві: традиційний та «новомодний».
Після смерті старого Моссаківського сільська громада обирає на вільшанську парафію одного з трьох синів священика ─ Харитона. Харитін закохується в попівну і сватається до неї. Онися даж згоду на весілля. Харитін старанно служить громаді, поважає звичайних людей, кумається з ними.Та Онися з юної жартівниці-красуні поступово стає сварливою і зажерливю попадею. Її боїться навіть Харитон. Вона карає наймитів батогом, переслідує втікачку-робітницю, свариться з дочкою та зятем. Отець Харитін надто слабкий і нерішучий, він не має сил опиратися дружині, яка постійно вимагає грошей. Він підвищує плату за треби. Накладає свій відбиток також неосвіченість та обмеженість Харитона. Під час архієрейської перевірки вільшанської церкви з нього знімають ризи, архієрей лає його за те, що «книги несправні й сама церква занедбана». Згодом о. Харитін, не витримавши психологічного тиску, помирає.
Паралельно описана історія сім’ї Балабухів. Наука в академії набридла Балабусі і він вирішив одружитися ─ сватається до Онисі, але та відмовила. Дізнавшись про весілля Онисі з Харитоном, хоче забрати в останнього вільшанську парафію. Але громада не дає цьому втілитися. Але бажання зайняти гарну посаду не покидає Балабуху. «Вченість» допомагає йому зробити успішну кар’єру ─ він отримав чин благочинного. Балабуха одружується з Олесею. Олеся вимушена була прийняти його пропозицію через скрутне положення родини виштовхують, хоча вона його не кохає. У шлюбі вона страждає, шукає інші об’єкти для кохання. Поведінка Олесі робить Балабуху нещасливим, зрадженим чоловіком.
