Стефаник “Марія” скорочено читати варто, щоб згадати сюжет твору про матір, яка втратила дітей.
Василь Стефаник “Марія” скорочено
Сива Марія сиділа на призьбі старої хати та згадувала минуле. Її дочки були закопані в потайничку, а двоє синів воювали. Колись все було по-іншому: коханий чоловік, діти та робота в полі. Вдома було завжди шумно та весело. Коли почалась війна сини пішли на фронт…
Діти ніколи не повернуться додому. Молодшого Дмитра забрали в Сибір за те, що назвав царя катом. А чоловік повіз офіцерів і теж не повернувся.
Вона отямилась від спогадів, коли хтось постукав. Це козаки стали проситись на ніч. Робити було нічого, впустила. Коли один стягував хліб з полиці, то скинув портрет Шевченка. Марія заховала його за пазуху: навіть якщо битимуть, то не віддасть. Але козак поцілував їй руку і сказав, що хочуть віддати шану Шевченку, прикрасивши портрет хустинками, що їх дали дружини.
Стара зрозуміла, що це ті самі «українці», котрих так любили її сини. Хлопці заспівали. Біля хати зібралися люди. Дівчина Катерина розповіла гостям про тяжку долю Марії, котра знову поринула в спогади: той спів нагадав їй дітей, за якими вона так тужить і яких так сильно любить.
Авторські права на переказ належать сайту dovidka.biz.ua.
