Літописна оповідь “Святослав укладає мир з греками і повертається до Києва. Смерть Святослава” (Повість временних літ) розповідає про князя Святослава, який ходив походами зі своєю дружиною на Царгород.
“Святослав укладає мир з греками” скорочено
Князь Святослав жив походами і поводив себе просто як і інші його воїни: спав на землі і їв звичайну їжу. Перед кожним своїм походом він сповіщав своїх противників словами „Іду на ви”.
971 року вирушив князь Святослав на Царгород і йому пообіцяли данину, щоб він не воював з ними. Але його обманули і виставили проти нього військо у сто тисяч. Сам же Святослав мав лише десять тисяч воїнів. Та Святослав переміг військо греків і почав палити їх міста, щоб йому дали данину тепер за живих і полеглих воїнів. Греки заплатили Святославу, але коли князь повертався з походу, на нього напали печеніги і вбили. Печенізький князь Куря зробив з черепа Святослава чашу для себе.
“Святослав укладає мир з греками” читати повністю
В літо 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, почав він збирати багато хоробрих воїнів. У походах він ходив легко, мов пардус, і багато воював. Не возив він за собою в походах ні воза, ні казанів, не варив м’яса, а тонко нарізавши конину, або звірину, або воловину, підсмажував на вогні і так їв. Не мав він і шатра, а спав, підстилаючи у голови пітник із сідлом, і такими ж були і всі його воїни. А коли князь виступав походом, то посилав у інші землі із словами: „Іду на ви”.
В літо 971.
Узяв місто мечем і послав до греків із словами:
— Іду на ви і хочу взяти вашу столицю…
І сказали греки:
— Ми не здужаємо вистояти проти вас. Візьми з нас данину на себе і на дружину свою, тільки скажи, скільки вас, і ми дамо на кожного.
Так говорили греки, підлещуючись до руських, як те вміли вони робити. І сказав їм Святослав:
— Нас двадцять тисяч, — і надбавив десять тисяч, бо було руських усього десять тисяч.
І виставили греки проти Святослава сто тисяч війська і не дали данини. І рушив Святослав на греків, а греки вийшли на руських. Коли ж руські побачили їх — вельми злякалися такої безлічі воїнів. І сказав тоді Святослав:
— Нам нема куди відступати; хочемо чи не хочемо — треба битися. Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми, бо мертві не знають ганьби. Якщо ж побіжимо — сором нам буде.
Тож не побіжимо, а станемо твердо, а я піду попереду вас. Якщо моя голова ляже, то про свої потурбуйтеся самі.
І відповіли воїни:
— Де твоя голова ляже, там і свої голови складемо.
І вийшли полками руські, і була січа велика, і переміг Святослав, і побігли греки.
Тоді пішов Святослав до столиці, воюючи і розбиваючи міста, які стоять і донині безлюдні… Дійшов Святослав до Царгорода. І дали йому данину. Він же взяв і на убитих, кажучи: „Візьме за убитого його рід”.
І повернувся Святослав на Дунай у Переяславець з великими дарами і великою славою.
В літо 972, коли настала весна, поплив Святослав через пороги. І напав на нього Куря, князь печенізький. Убили Святослава, узяли його і зробили чашу із черепа, обкувавши його, і пили з черепа печеніги.
