“Моя мова” аналіз вірша Симоненка допоможе зрозуміти, яка тема, ідея, рік написання, художні засоби та скласти літературний паспорт твору.
“Моя мова” Симоненко аналіз
Автор – Василь Симоненко
Рік написання – 1962
Рід – лірика
Вид лірики – громадянська
Жанр – вірш
Тема: оспівування рідної мови, її краси, сили та значення для народу, поетів і вчених.
Ідея: рідна мова є невід’ємною частиною національної ідентичності, культурного спадку та духовної сили народу.
Основна думка: рідна мова є джерелом натхнення, мудрості і духовної сили для народу.
Художні засоби
- Метафори: “Шепіт зачарований колосся”, “даєш поету дужі крила”, “підносять правду”
- Епітети: “шепіт зачарований”, “дужі крила”, “великий народ”, “ніжна і замріяна душа”
У цьому вірші автор підкреслює багатогранність рідної мови. Мова для поета — це джерело натхнення та творчості, вона піднімає правду в висоти, відкриває глибини мудрості. Автор закликає до збереження та розвитку мови, оскільки вона є носієм душі народу.
“Моя мова” – це патріотичний вірш, у якому поет виражає глибоку повагу та любов до рідної мови, підкреслюючи її важливість для духовного та культурного життя народу.
Симоненко “Моя мова” читати
Все в тобі з’єдналося, злилося —
Як і поміститися в одній! —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.
