Значення творчості Карпенка-Карого реферат допоможе оцінити значення творчості І. Карпенка-Карого в розвитку драматургії та сценічного мистецтва.
“Творчість Карпенка-Карого” твір
Іван Карпенко-Карий – один з корифеїв нового українського театру. Саме з ним пов’язують становлення реалістичного театру та започаткування жанру психологічної драми.
Розквіт творчості Івана Карпенка-Карого припадає на останні десятиліття 19 століття та на перші роки 20 століття. З 1883 до 1904 року (тобто за 21 рік) драматург створив 18 п’єс (найвідоміші: “Бурлака” (1883), “Розумний і дурень” (1885), “Мартин Боруля” (1886), “Сто тисяч” (1889), “Сава Чалий” (1899), “Хазяїн” (1900), “Суета” (1903), “Житейськеє море” (1904)), більшість з яких були поставлені й здобули визнання не тільки в Україні, а й за її межами – в США, Канаді, Європі. Літературні критики та літературознавці зазначають, що І. Карпенко-Карий оновив український театр.
Українська драматургія епохи нової української літератури розпочалась п’єсами Івана Котляревського “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”, а продовження знайшла у творчості Марка Кропивницького та його мелодраматичного театру. Та І. Карпенко-Карий зрозумів, що публіка хоче чогось більшого, ніж просто пісні й танці прикрашені яскравими декораціями: «Слухач стомився дивитися на це плясове мистецтво й починає справедливо обурюватися перекручуванням життя, кажучи: у малоросійських писарчуків народ співає, танцює ціле життя, немає в них ні печалі, ні горя, ні громадських інтересів», адже «легковажний, шаблонний, жартівливий репертуар без будь-яких інтересів, що охоплюють суспільне життя даного часу, не задовольняє слухача, який очікує від театру вражень вищого порядку» (із “Записок до з’їзду сценічних діячів”). Тому й вирішив писати п’єси вищого гатунку, заглиблюючись у психологію власних персонажів, яка відображала тогочасні проблеми народу.
Головним жанром драматургії Карпенка-Карого є комедія. Саме з допомогою комедії, за думкою самого драматурга, можна якнайкраще вплинути на глядача. Цей жанр дає можливість навчити чогось через розвагу, містить іронію й сатиру, які опосредковано вказують на суспільні вади та недоліки. Іван Карпенко-Карий започаткував жанр “серйозної комедії” в українській літературі. Це сталося під впливом творчості драматурга Педро Кальдерона, філософа Дені Дідро, письменників О. Пушкіна, М. Гоголя, Т. Шевченка й О. Островського.
Серед 18 п’єс драматурга комедіями називають 8, хоч останні дві – “Суєта” та “Житейське море” зараховують до цього жанру лише умовно. До ряду “серйозних комедій” відносяться “Мартин Боруля“, “Сто тисяч“, “Хазяїн“.
Псевдонім: cup_of_flowers
Характеристика творчості Карпенка-Карого може бути доповнена в коментарях, цим Ви можете допомогти іншим у підготовці до уроку.
