«Уроки французької» Распутін скорочено читати українською Ви можете за 7 хвилин.
«Уроки французької» скорочено
«Уроки французького» – розповідь Валентина Распутіна.
Розповідь в оповіданні ведеться від першої особи. Дія відбувається в 1948 році
Головний герой – хлопчик, який навчається в п’ятому класі в райцентрі, розташованому в 50 кілометрах від його рідного села. У селі була тільки початкова школа, і всі вчителі відзначали здібності хлопчика і радили його матері віддати його вчитися в середню школу. Удома вони жили дуже бідно, продуктів не вистачало, але мати вирішила все ж відправити хлопчика в райцентр, поселивши його у своєї знайомої. Час від часу вона надсилала з дому посилки з картоплею і хлібом, але ці продукти швидко пропадали – мабуть, чи сама господиня квартири, де жив герой, або хтось із її дітей, їх крали. Так що і в місті герой голодував, часто маючи на вечерю тільки кухоль окропу.
У школі хлопчик навчався добре, але йому не давалася французьку мову. Він легко запам’ятовував слова і фрази, а ось вимову «зловити» ніяк не міг, що дуже турбувало його молоду вчительку Лідію Михайлівну.
Для того, щоб знайти гроші собі на їжу і молоко, герой почав грати в «Чику» на гроші. У компанії гравців зібралися більш старші хлопці, а з однокласників героя був тільки один – Тішкін. Сам герой грав дуже обережно, використовуючи для цього гроші, які надсилала йому мати на молоко, а спритність допомагала йому залишатися у виграші, але він ніколи не вигравав більше рубля в день, відразу ж йдучи. Це дуже не подобалося іншим гравцям, які побили його, коли він викрив в шахрайстві одного з хлопців.
На наступний день він прийшов у школу з розбитим обличчям, на що звернула увагу вчителька французької та класний керівник Лідія Михайлівна. Вона стала його розпитувати, що сталося, він не хотів відповідати, але Тришкин все їй розповів. Тоді вона, залишивши його після уроків, поцікавилася, навіщо йому гроші і почувши, що він на них купує молоко, дуже здивувалася. Пообіцявши їй ніколи більше не грати, хлопчик порушив дане слово, і його знову побили.
Побачивши його, вчителька заявила, що їй треба з ним позайматися французьким додатково. А так як часу в школі залишалося мало, то вона веліла йому приходити до неї в квартиру вечорами. Герой був дуже збентежений, та ще й вчителька намагалася постійно нагодувати його, від чого він постійно відмовлявся. Якось раз на адресу школи і на його ім’я надійшла посилка, в якій були макарони, цукор і плитки гематогену. Він відразу зрозумів, від кого була ця посилка – його матері просто ніде було взяти макарони. Він відніс посилку до Лідії Михайлівні і зажадав, щоб вона більше ніколи не намагалася передавати йому продукти.
Лідія Михайлівна, бачачи, що хлопчик відмовляється приймати допомогу, пішла на нову хитрість – вона навчила його новій грі на гроші – «пристенці». За цією грою вони і проводили вечори, намагаючись розмовляти пошепки, так як в сусідній квартирі жив директор школи. Але одного разу герой, побачивши, що вчителька шахраює, причому, робить так, щоб він постійно вигравав, розлютився, і у них зав’язалася гучна суперечка, яку і почув директор. Лідія Михайлівна зізналася йому, що грає з учнем на гроші, а через кілька днів після цього звільнилася і поїхала до себе додому, на Кубань. Взимку герой отримав ще одну посилку – ящик, повний макаронів, під якими лежали три великих червоних яблука. Він відразу здогадався, хто надіслав йому цю посилку.
Лідія Михайлівна – добра, безкорислива і благородна людина. Навіть втративши роботу, вона ні в чому не звинувачує хлопчика і не забуває про нього.
У творі Валентин Григорович Распутін фактично розповідає про себе, про своє життя, про свої злети, падіння.
