«В суботу пізненько» аналіз твору (паспорт)
Автор – невідомий (це народна пісня)
Жанр: суспільно-побутова (солдатська) пісня.
Рід: ліро-епос.
Тема: туга матері за сином, якого вона виряджає у солдати, та його страждання на чужині.
Ідея: возвеличення материнської любові, а також зображення важкої долі солдата, що відчуває біль і самотність на чужині.
Головна думка: материнська любов і турбота не знають меж, а солдатська доля сповнена страждань та небезпек.
Настрій: сумний, сповнений туги та болю.
Римування: перехресне (ABAB).
Художні засоби:
– Епітети: “рідная мати”,
– Звертання: “Іди, іди, синку”, “Ой Боже ж мій, Боже”
Образи:
– Зозуля – образ, який символізує тугу, смуток, втрату.
– Мати – символ материнської любові, турботи та страждання.
– Син – образ солдата (козака_, який страждає далеко від дому.
– Чорне море – символ великої відстані та нездоланних перешкод.
«В суботу пізненько» читати
В суботу пізненько,
В неділю раненько
Кувала зозуля
Та й все жалібненько.
Ой то ж не зозуля,
То рідная мати.
Вона виряджала
Сина у солдати.
Іди іди, синку,
Іди не барися,
На третій годочок
Додому вернися.
Якби ж ти, мати, знала,
Яке мені горе,
То б ти переплила
Все Чорнеє море.
Якби ж ти, мати, знала,
Яка мені біда,
То б ти переслала
Горобчиком хліба.
Горобчиком хліба,
Синичкою солі,
Ой Боже ж мій, Боже,
В якій я неволі!
