“Віють вітри, віють буйні…” характеристика героїв твору Володимира Винниченка (Гриня і Саньки) допоможе розкрити їх образи, визначити риси характеру.
“Віють вітри, віють буйні” головні герої
- Гринь – 6-річний хлопчик із заможної родини
- Санька – наймичка, змушена у 9 років працювати.
“Віють вітри, віють буйні” характеристика героїв
Гринь – шестирічний хлопчик, головний герой оповідання. Спочатку він представлений як самовпевнений і капризний, «владика, цар і Бог» у своєму маленькому світі, де він відчуває себе господарем. Він звик до того, що йому завжди підкоряються, і він відчуває свою владу над Санькою, наймичкою. Проте його впевненість зникає через страх темряви. З деспотичного й гордовитого хлопчика він перетворюється на наляканого і залежного від наймички, яку він раніше зневажав. Він готовий навіть вибачитися й пообіцяти більше не кривдити дівчинку, аби вона залишилася з ним. Гринь розуміє, що справжня сила полягає не в домінуванні, а в людяності, в співчутті та розумінні інших людей.
Риси характеру Гриня:
На початку твору: егоїстичний, гордий і владний.
В кінці твору: співчутливий, добрий.
Санька – дев’ятирічна дівчинка-наймичка, яку Гринь зневажав та називав Рябухою. Вона була його «слугою», змушеною підкорятися наказам хлопчика і терпіти його образи, проте в момент, коли Гринь відчуває страх і стає залежним від неї, Санька нарешті має можливість повернути собі владу. Вона користується цією нагодою, щоб відігратися за всі образи, які Гринь їй завдав, насолоджуючись його безпорадністю.
Однак вона також показує свою людяність, розповідаючи Гриню казку про себе, в якій відображено її власне важке життя, про те, що вона відчуває себе самотньою та нещасною.
Коли Гринь починає розуміти, що казка стосується її самої, він починає їй співчувати. Взаємне розуміння між дітьми змінює їхні стосунки, і Санька більше не відчуває необхідності мститися Гриню. Вона стає ніжною і турботливою, співчуваючи хлопчику і заспокоюючи його перед сном. Це показує, що, попри всі образи й труднощі, Санька залишається доброю і здатною до прощення.
Риси характеру Саньки: терпляча, справедлива, розумна, мудра, співчутлива, працьовита.
“Віють вітри, віють буйні” цитатна характеристика героїв
“І то ж отаке діється в його, Гриньовому, царстві, де він владика, цар і бог над речами й людьми, де слово й плач його закон для мами, тата, Гаврика, Рябухи-Саньки, кішки Рудьки, собаки Жульки…”
“Хоч їй аж дев’ять літ, а йому тільки на Покрову буде шість, та він двох таких, як вона, навкулачки подужає. Бо він — Гринь, а вона — наймичка, Рябуха, попихач. І вона не сміє таким голосом говорити до нього!”
“Він не каже, що боїться, що він оточений з усіх боків ворожими силами, що він, владика, не сміє злізти з печі. Але Санька й сама це добре розуміє. Ага, тепер він у неї помочі шукає, тепер він такий тихенький та ласкавий, а голосочок такий жалібненький!”
“Одначе Санька не дуже вірить присяганням, — скільки раз уже бували вони! А мине лихо, і знову Санька — Рябуха, знову виделкою в бік, знову Саньку волочать за волосся за те, що Гринь склянку розбив.
“А все ж таки сьогодні цар і бог в її руках. А все ж таки сьогодні він — покірний, плохенький, запобігливий перед нею. І їй хочеться натішитися з своєї влади вже досхочу.”
“А Санька відвернулась лицем до стіни і сидить мовчки та чудно. Гринь обережно тягне за рукав подертої кохтинки, від якої пахне цибулею і милом. Потім пригортається всім тілом до Саньки, невміло підносить руку до Саньчиного лиця і гладить так, як гладить його самого мама, коли його образить хто-небудь. Щока під рукою шершава, гаряча і мокра. Гриневі хочеться плакати, і він тулить лице в бік Саньки і, обнявши її, починає схлипувати.”
“— Я буду тебе любити, Саню.”
“Санька вміє тоненько-тоненько і так жалібно співати”
“Дві голівки, притулившись одна до одної чолами, міцно сплять на одній подушці.”
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
