Винниченко “Брехня” аналіз п’єси українського письменника допоможе підготувати літературний паспорт та прочитати твір скорочено.
Винниченко “Брехня” аналіз (паспорт)
Автор: Володимир Винниченко
Рік написання: 1910
Жанр – п’єса
Тема: неоднозначний любовний багатокутник у середовищі української інтелігенції в першому поколінні.
Ідея: чоловіча психологія прямолінійніша й примітивніша за жіночу.
Конфлікт: зіткнення в людині шляхетних і ницих сутностей.
Головні герої твору “Брехня”:
- Наталя Павлівна – головна героїня, молода, смілива, темпераментна жінка з середньобуржуазних верств. Вольова, розумна, пристрасна, дотепна, щедра душею, представниця досить поширеного інтелігентського типу. Основна ознака її типу — прагнення й уміння маніпулювати чужою душею. Її життєве кредо: вселяти всім надію на щастя, на радість буття, надихати навіть ціною самопожертви чи навіть брехні. Її поведінка оцінюється як вульгарна, морально низька.
- Андрій Карпович – чоловік Наталії Павлівни. Інженер, який працював над винаходом мотора. У дружині бачить свою опору і свій затишок, вона його надихає. «Літ 40, худий, згорблений, одежа на ньому сидить мішкувато. Сам дуже негарний, з великим червоним носом і блідим лицем. Очі тихі, промінясті, надзвичайно ласкаві й розумні.»
- Антін Михайлович (Тось) – молодий та гарний ідеаліст-коханець. Виступає проти брехні. Наталя Павлівна як муза дарує йому складну гамму почуттів і переживань.
- Іван Стратонович – 30-річний чоловік, смуглявий. Має почуття до Наталії Павлівни і цим коханням мучує їх обох. Він нахабно домагається Наталії Павлівни шантажем.
Проблематика твору “Брехня”
Проблеми твору:
- любов до ближнього,
- добро та зло,
- правда та брехня («краще найгіркіша правда, аніж солодка брехня»)
Також у творі підняті проблеми зіткнення розуму і моралі, їх взаємопов’язаність і взаємозумовленість. Також піднята проблема перехідності моральних категорій, неможливість знаходження одного правильного рішення.
“Брехня” сюжет та композиція
Наталія Павлівна, дружина Андрія Карповича, який завершує довготривалу роботу зі створення оригінального мотора. Вона почуває у шлюбі надійність і самоповагу. Жінка розуміє, що без неї чоловік не зможе, швидко згасне. Наталія поважає Андрія
Наталія має молодого коханця — поетично обдарованого студента Антона Михайловича, котрого ніжно називає «Тосем», «Котиком», «Вогником». У цих стосунках вона щаслива, жінка відчуває зблиски іскристого кохання. Але стосунки Наталії Павлівни із Тосем складні, він хоче, щоб Наталія покинула Андрія й перейшла жити до нього.
Ситуація ускладнюється тим, що в господиню закоханий і помічник Андрія Карповича, теж інженер, Іван Стратонович, який, підслухавши емоційні розмови коханців і нечесно здобувши Тосеві листи до Наталії Павлівни, погрожує віддати їх Андрію Карповичу. Іван Стратонович розчаровується в жінці, яку він поважав. Іван стає месником за її брехню, самовпевнену зверхність. Право розпоряджатися чужою душею, карати й милувати він бере на себе і з нещадністю доводить її душу до загибелі. Вона вчинає самогубство.
Фінал драми можна прочитати і як перемогу брехні, оскільки Наталя Павлівна змогла врегулювати конфлікт, дати кожному щастя, бачення якого в персонажів індивідуальне: Тось отримав довгоочікувану обіцянку від Наталі Павлівни бути завжди з ним, Іван Стратонович дочекався того моменту, коли Наталя Павлівна піде з ним, сім’я Андрія Карповича щаслива вже тому, що мають коло себе Наталю Павлівну, Матір Божу, як її називає Саня. Несподівана ж смерть Наталі Павлівни – нещасливий випадок для всіх, а для Івана Стратоновича, який чи не єдиний зрозумів природу цієї смерті, – доказ її кохання.