Аналіз твору “Вже неминуче буде сніг” допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, рід та мотив, художні засоби. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Вже неминуче буде сніг” аналіз твору (паспорт)
Назва: “Вже неминуче буде сніг”
Автор: Микола Вінграновський
Рік написання: 1976
Літературний рід твору – лірика
Жанр: Ліричний вірш
Вид: пейзажна лірика з елементами філософської
Тема: Прихід зими, зміни в природі, очікування нового сезону.
Ідея: Зима – це неминуча частина природного циклу, яка несе з собою красу, спокій та оновлення.
Мотив твору – зимовий пейзаж, краса природи взимку, чистота снігу
Поезія передає атмосферу очікування снігу та його вплив на навколишнє середовище. Автор використовує метафори, щоб описати поступове настання зимового періоду.
Перші дві строфи описують наближення снігу. Вітер заносить сніг та дим, створюючи засніжені пейзажі. Зимова картина описана як мелодійна, з білими хвилями снігу та тонкою мелодією вітру.
У третій строфі згадується образ саду, де сніг припадає до останніх квітів айстр і ніжно обволікає їх. Це створює враження кінця циклу життя і початку нового сезону.
В останній строфі повторюється початковий образ очікування снігу, що підсилює відчуття неодмінності приходу зими.
Основні образи-символи
- Сніг – символ зими, чистоти, оновлення.
- Вітер – символ мінливості, руху, сили.
- Дим – символ затишку, тепла, домівки.
- Кури – символ тваринного світу, що підкоряється природним законам.
- Айстри – символ краси, що минає, але залишає спогади.
- Обрій – символ безмежності, простору, вічності.
Художні засоби
- Епітети: “білим язиком, твердим”, “Останні яблучка”.
- Метафори: “вхопить вітер дим”, “сніг пожене за вітром”, “прилиже дим”, “обрій ліг на павутину”.
- Уособлення: сніг “розпушить хвіст”, “припаде губами”.
- Порівняння: “як вміє”, “на сіру павутину”.
- Анафора: “Вже неминуче буде сніг”.
- Градація: “з хвилини на хвилину”, “завіє сніг і наш поріг, і в полі бадилину”.
Настрій: Спокійний, задумливий, трохи меланхолійний, з ноткою очікування.
Значення твору: Вірш “Вже неминуче буде сніг” – це красива і глибока лірична замальовка приходу зими. Автор майстерно описує зміни в природі, підкреслюючи красу і велич зими. Вірш також змушує задуматися про мінливість життя, про те, що все в світі має свій час. Твір має відтінки меланхолії та романтики, що робить його типовим для літературного стилю поезії українського пізнього СРСР.
Автор – Світлана Кобец
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено
“Вже неминуче буде сніг” читати
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.
За ногу вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.
Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.
До айстр останніх припаде
Губами сніговими
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними…
Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
