Остап Вишня «Як ми колись учились» скорочено читати варто, щоб дізнатися як у дитинстві автора вчили дітей у селах.
«Як ми колись учились» читати скорочено
Остап Вишня у цьому оповіданні розповідає про «навчання» дітей у селі в минулі часи. Він описує, як сільські діти з раннього віку починали здобувати практичні навички, необхідні для життя. Таке навчання було своєрідною альтернативою сучасній освіті.
Навчання починалося дуже рано, коли дитина, ледь почавши ходити, вже була готова допомагати дорослим. Першим етапом такого навчання було пасіння гусей. Це був початковий курс «технікуму», як іронічно називає його автор. Діти вчилися тримати гусей подалі від чужих полів і приганяти додому всю отару без втрат. Якщо дитина не справлялася із завданням, наприклад, втрачала гусака або не могла захистити їх від хижаків, її могли покарати, і вона не переходила на наступний рівень.
Наступним етапом було пасіння свиней, що вимагало більшої відповідальності. Дітей навчали командувати свинями, використовувати кийок для їхнього керування і бути впевненими у своїх діях. Пасти свиней діти могли лише у шість років, це завдання вимагало певної кваліфікації та поважності. Також для для дітей, що пасли свині, потрібні були штани.
З кожним роком завдання ускладнювалися. Після свиней діти починали пасти телят, овець, корів і, нарешті, коней. Кожен новий рівень вважався важливим етапом у дорослішанні і підготовці до майбутнього життя. Усі ці завдання розвивали в дітях відповідальність, самостійність і вміння приймати рішення.
Паралельно з цим діти здобували загальну освіту в місцевій церковнопарафіяльній або народній школі, якщо вона була у їх місцевості. Для того, щоб ходити до школи дитина мала мати взуття.
Коли дитина досягала віку, коли вже могла пасти коней, вона отримувала більше свободи. Після виконання своїх обов’язків можна було побігти на вулицю до однолітків, брати участь у співах та різних забавах. Цей етап був своєрідним підсумком навчання, коли діти вже відчували себе майже дорослими і готовими до дорослого життя.
Завершується оповідання порівнянням минулого з сучасністю. Автор із гумором зазначає, що зараз молодь має набагато більше можливостей для навчання:
“А тепер, як подивишся, і семилітки, і десятилітки, технікуми, інститути, університети, академії… Ой, як “тяжко” тепер нашій молоді!”
Остап Вишня «Як ми колись учились» аудіокнига слухати
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
