Юрій Збанацький біографія скорочено українського письменника, кінодраматурга викладена в цій статті. Юрій Збанацький біографія для дітей допоможе підготувати повідомлення про письменника.
Юрій Збанацький біографія коротко
Юрій Оліферович Збанацький народився 1 січня 1914 року в селі Борсукові на Чернігівщині в селянській родині.
Закінчив Остерську семирічну школу, куди доводилося щодня ходити пішки за 13 км.
Навчався в Чернігівському педагогічному технікумі, і у Ніжинському педагогічному інституті, який закінчив у 1937 році. По закінченні інституту працював учителем, директором неповної середньої школи, завідувачем районного відділу освіти, штатним пропагандистом Остерського районного комітету КП(б)У. Член ВКП(б) з 1939 року. У липні 1940 року призначений редактором Остерської районної газети Чернігівської області.
Учасник Другої світової війни з 1941 по 1945 роки.
Після окупації району залишився на окупованій території. Розпочав підготовчу роботу по створенню підпілля, проте за доносом зрадника 6 січня 1942 року був заарештований. Після допитів направлений в концентраційний табір, в якому пробув майже 7 місяців. У вересні 1942 року втік з табору. Повернувщись на Остерщину, Збанацький організовує партизанський загін імені Миколи Щорса.
4 січня 1944 року Збанацькому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни викладав літературу в Київському педагогічному інституті імені Горького, згодом очолив філологічний факультет цього ж інституту.
Писати Збанацький розпочав ще до війни. Перші його друковані твори з’явилися в 1944 р. У 1948 р. вийшла повість «Таємниця Соколиного бору», яка принесла йому славу й визнання.
Його повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» були екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Написав «Поліські билиці» — короткі оповідання з життя його знайомого вчителя Каленика Переплигнигопченка.
Повсюдне визнання здобули такі збірки творів Збанацького, як «На все життя» (1950), «Над Десною» (1951), «Старший брат» (1952), «Крилатий гонець», «Незабутнє» (1953), повісті «Лісова красуня» (1955), «Єдина» (1959), «Курилові острови» (1963), «Геро-подвія» (1966), романи «Малиной дзвін» (1958), «Хвилі» (1967), «Кують зозулі» (1975).
У 1960 р. роман Збанацького «Малиновий дзвін» був відзначений премією імені М. Островського. В 1970 р. за роман «Хвилі» письменникові присуджена Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, а в 1975 р. роман «Кують зозулі» удостоєний літературної премії імені Лесі Українки.
Помер 25 квітня 1994 року в Києві.
