Віктор Близнець “Женя і Синько” скорочено читати варто, щоб згадати сюжет захоплюючі повісті про школярку Женю, яка знаходить у підвалі будинку маленького чортика Синька.
Близнець “Женя і Синько” скорочено
Огірок з поросячим хвостиком
Вчителька малювання Ізольда Марківна написала директору доповідну записку про нечувану пригоду на уроці. Вона проводила урок малювання в 5-А класі – малювали огірок. Спочатку вона викликала до дошки Андрія Кущолоба, якого в класі називають Беном. Він, хоч і бешкетував, проте огірок намалював гарно. Наступною до дошки пішла Женя Цибулько – дівчинка з першої парти, відмінниця, що може і «коника викинути», стрижеться коротко і вдягається у хлоп’ячий одяг. Женя намалювала огірок з поросячим хвостиком. Той огірок хрюкнув! А потім дівчинка домалювала голову і рильце. Порося вдруге хрюкнуло! Весь клас занімів, а вчителька почала вимагати від Жені порядку. Дівчинка стерла малюнок і саме тоді з-під її кофти показалась маленька синя ручка! Вона принесла до школи або механічну ляльку, або живе звірятко! Однокласники зіскочили і стали просити показати їм звірка. Вчителька намагалась всіх заспокоїти і навіть сама обшукала парту і Женю, але так нічого і не знайшла.
В кабінеті директора
Женя стояла в кабінеті директора. В того на столі стояли три телефони і всі три дзвонили. Женя оглядала знахідки з археологічних розкопок, в яких бував директор. Коли ж нарешті всі телефони замовкли, директор, Петро Максимович, прочитав Жені вчорашній рапорт молодшого сержанта міліції Рябошапки Євгена Мстиславовича. З нього виходило, що вчора Женя, запізнюючись, застрибнула ззаду на буфер трамвайного вагону, щоб проїхати «зайцем». Сержант намагався її спинити і зняти звідти, аж раптом з кофти дівчинки висунулась маленька волохата ручка і зірвала з Рябошапки кашкета! Потім двері останнього вагона відчинились і Женя заскочила всередину. Тепер сержант вимагає покарати правопорушницю і стягти штраф за кашкета.
Директор розпитував Женю про те, що це за ручка. Та дівчинка вперто мовчала. Вона любила уроки Петра Максимовича, та зараз відповідати на жодні запитання не хотіла. Директор покликав вчительку малювання і наказав перевірити чи вдома в Жені все добре. Коли Женя виходила з кабінету, то з її портфеля висунулась руда волохата ручка і помахала директору.
День золотого світла
Женя була засмучена. В щоденнику двійка з малювання, до директора викликали, та ще й додому вчителька прийде! Щоб якось позбутись поганого настрою, дівчинка вирішила прогулятись містом. Поблизу вона побачила дітлахів, які збивали каштани, ламаючи гілки дерева. Женя залізла на дерево і натрусила їм каштанів. Дорогою до скверу згадала татові слова, про те, що місто – це товкучка, де люди постійно наступають одне одному на ноги. Женя, хоч теж не любила гамір, не погоджувалась з татом. Вона любила Київ, а тепер, в золоті жовтневі дні, він був особливо красивий.
У сквері Женя побачила своїх однокласників, які кидались листям один в одного. Була тут гонориста Віола Зайченко і Бен, що побудував зі своїми друзями цілу фортецю з листя. Забачивши Женю, вони почали кидатись в неї каштанами, глузуючи й обзиваючись. Та несподівано їх відволік шурхіт у листі – то було чи кошеня, чи їжак – тож хлопці одразу кинулись ловити його. Женя тим часом пішла додому. Потім її наздогнала маленька волохата істота, яка застрибнула дівчинці на плече. Женя подякувала за рятунок і пішла додому.
Візит Ізольди Марківни
Ввечері вчителька малювання прийшла до Жені додому. Її зустріла мама Жені, Галина Степанівна, яка працювала друкаркою на радіо, а тепер готувала вечерю. Вчителька розпитувала про їхню сім’ю, дозвілля і друзів Жені. Мама сказала, що дочка з дитинства дружила з хлопцями, а тепер вони не беруть її в компанію, бо ж вона «дівчисько». Також вона помітила, що останнім часом Женя насторожена, ніби щось приховує. Жінки підійшли до кімнати дівчинки. Там вона говорила з кимось, а їй відповідав тонкий хриплий голосок. Через шпарину в дверях жінки побачили й маленьку волохату ручку. Та, коли мама почала розпитувати дівчинку, вона нічого не відповідала, казала, що говорила сама з собою. Ізольда Марківна пішла, так і не довідавшись правди.
Василь Кіндратович на трибуні ООН
Василь Кіндратович, батько Жені, був на всі руки майстер – маляр, художник, ліпник, реставратор. Тепер він працював на риштуваннях під куполом собору, а ввечері, читаючи якісь страшні новини, брався до чарки. Так було й цього вечора – він прочитав про катастрофу в Атлантиці і знову хильнув зайвого. До пізньої ночі блукав вулицями міста, уявляючи себе на трибуні ООН, закликаючи всіх до збереження світу.
Вдома, коли батько повернувся, одразу ліг спати. А вночі прокинувся і почав кричати, що бачить чортів! Мама теж почала ловити щось на землі. Аж тут Женя стала перед батьками і попросила не бити. Вона все розповість.
Бен. 101-ша армія юних шибеників
З балкону Жені добре було видно квартиру й балкон Андрія Кущолоба, або ж Бена, з яким вона була знайома з дитинства. Бен був головний шибайголова на весь двір. Він ріс майже без батьків – мати була костюмеркою в театрі, а батько інженером-конструктором. Обоє майже весь час перебували закордоном на гастролях й у відрядженнях. Бен жив з дідом Андроном. Той пройшов три війни, мав чотири поранення і медаль. Замість колискових розповідав малому про свої подвиги, що дуже йому подобалось. А ще Бен любив фільми про ковбоїв і гангстерів, шпигунів та військових. Тож не дивно, що вже у 9 років організував свою армію з тутешніх хлопчаків – 101-шу бронедесантну – а сам був за генерала. Правою рукою Бена був такий же шибайголова Вадька Кадуха. Під час ігор хлопці ділились на «наших» і «не наших» і влаштовували справжні баталії поміж собою.
Хортик з анхіною
Женя завжди хотіла гратись з хлопцями, але Бенова армія її до себе не брала – дівчисько ж! Одного разу, коли вона вийшла надвір, то якраз був час гульбища 101-ї бронедесантної. Бен штовхнув Женю, вона впала і з її коліна потекла кров. Їй хотів допомогти її друг Мотя – маленький хлопчик з перемотаними вушками, які весь час були застуджені. Та несподівано Бен сам подав руку Жені і взяв її до гри. Під час гри дівчинка забігла до одного з місцевих підвалів, в якому почула якийсь тихий жалісний голосок. Вона взяла істоту на руки, думаючи, що то кошеня. Та на світлі дівчинка побачила, що істота більше схожа на гномика. Женя зраділа: «Мавпочка». «Хама ти авпа! Хіба ти не хачиш, я хортик, і хо… хорло. Хорло болить. Анхіна» — сказав чоловічок. Женя забрала його додому, а від гри з хлопцями далі відмовилась.
Галина Степанівна. Дорога додому
Мама Жені, Галина Степанівна, користувалась повагою на роботі. Могла передрукувати будь-що, та ще й з неймовірною швидкістю! Тепер вона їхала додому і думала про доньку й чоловіка. Що приховує Женя? Може в неї якісь проблеми? Чи знову буде чоловік «виступати на трибуні ООН»? Галина Степанівна купила собі п’ять хризантем і з такими думками їхала в тролейбусі. Нарешті вона вирішила поїхати з рідними у Пущу-Водицю відпочити трохи від міського шуму.
Синько, син свого діда
Женя принесла звірятко додому і взялась лікувати. Воно попросило печериць. Дівчинка нашкребла трохи грибів і плісняви в підвалі і заварила з того чай. Звірятко попило і розповіло про себе. Він домашній чортик, ще зовсім молодий. Жив лише два літа, і три зими. Народився він від діда Синька, тож і сам зветься Синько. Дід його прожив чимало – триста два літа, дві зими і ще одну весну. Після цього чортик заснув.
Додому повернувся батько, а Женя взялась прибирати. Вона побачила через балкон, що вікна Бенової квартири ще світяться.
А в Бена була зовсім інша ситуація. Дід Андрон знайшов у кишенях онука кубинські сигари і вкрадені у нього гроші. Та він не знав, що все це Бен чинить не сам і навіть не з власної волі. Вадька Кадуха ставав дедалі вимогливішим і вимагав від Бена грошей за генеральський чин. До того ж хлопець почав збирати після всіх ігрищ найближчих дружків і пригощати всіх вином і сигаретами. Саме під впливом Кадухи Бен вперше затягнувся і спробував алкоголь.
Три гіпотези професора Гай-Бичковського
Зранку Женю розбудив Синько і розповів, що він покарав хлопців, які пили й курили в підвалі – відкрутив там кран і їх залило водою. Дівчинка вирішила показати чортика своєму другу, професору Гай-Бричковському, що був вченим-біологом. Побачивши Синька, професор висунув три теорії про його появу: кібернетичне походження, біологічна гіпотеза і космічне походження. Синьку ці надто розумні слова не сподобались.
У школі перед класом Жені заступив дорогу Бен. Він вимагав плату за прохід, та дівчинка вдарила його по руці й пригрозила, що розповість про те, що він робить у підвалі. Бен замахнувся на Женю, та тут вчасно підоспіла Ізольда Марківна. На уроці хлопець жалкував через свою поведінку з Женею.
Неділя. Кадуха і троє Цибульків
В неділю родина Цибульків відправилась в Пущу-Водицю, де вони планували відпочити на природі, погуляти древнім лісом. Дорогою Женя встигла побачити Вадьку Кадуху, який нудьгував у дворі. Він був злющий на цілий світ, бо зранку його вже відлупцював батько. Аж тут Вадька побачив Бена, що йшов з магазину. Він намагався вмовити товариша до нових пригод, але Бен відмовив – йому потрібно було додому, бо дід Андрон був хворий, боліло серце. Вадька намагався якось вмовити, та Бен лиш показав йому дулю й пішов.
З батьком на «Верхотурі». Дискусія в класі. Бен. Причина поразки Спартака
Женя пішла з татом на роботу. Вони реставрували собор. Жені доручили замішувати цемент, а потім ліпити виноградинки для прикрашання. Дівчинка тішилась з того, що тато був тут головним, його всі поважали й слухали. Після роботи вони пішли на прогулянку Старим Києвом. Тато показував і розповідав про Поділ, Гончарівку, київські гори: Замкову, Дітинець, Щекавицю та Хоревицю. Женя мріяла, як вона виросте будувати з татом Київ.
У школі Женя помітила, що Бен нудиться на уроках. Директор знайшов у його кишенях цигарки і присоромив, почав розповідати усьому класу, що куріння дуже шкідливе, тим паче для дітей.
Вогняне бугало, або про те, як народився Синько
Женя готувала уроки, коли Синько став розповідати їй про себе. Він народився п’ять років тому, але насправді жив вічно – у своєму дідові, прадідові… Синько сказав, що дід, коли чує смерть, йде в ліс й осідає коло болітця. Там в нього б’є блискавка, він спалахує і згорає, перетворюючись на колоду. Та колода падає у болото і лежить там доти, доки не утворить в ній кокон з новим чортиком. Так народився й Синько, син свого діда Синюхи Рудого. Коли він виросте, то стане великим рудим чортом і буде зватись Синюха Рудобровий, а поки він лише маленький чортик. У нього, як і в кожного чортика, є своє бугало – іскра з пенька, в якій знаходиться вся його сила. А те бугало знаходиться в родинному місці – в лісі у Пущі-Водиці.
Туман, «Гонконг» і туї, що ганялися одна за одною
В школі несподівано оголосили про незаплановані канікули – в місті з’явився новий вид грипу, який назвали «Гонконг», а всіх школярів відправили на тиждень додому. Вдома мама просила Женю не сидіти весь час вдома, а вийти трохи погуляти. Женя пішла на вулицю, зустріла тут Мотю, якого називала Зайчиком. Разом друзі пішли на пустирище за стадіоном, з якого мали зробити парк. Минулого року тут навіть висадили кілька рядів молодих туй. Та тепер Женя з Мотею побачили, що всі кущі поламані – тут бушувала Бенова банда – вони грали в партизан і для маскування використовували кущі. Мотя засвистів у свисток, а хлопці подумали, що то міліція і зібрались тікати. Аж тут Вадька Кадуха побачив, що ніякої міліції немає, то лиш Женя з Мотею. Разом з дружками вони почали обзивати друзів, а потім і вдарили кілька разів. Та за них заступився Бен. Невідомо, що було б далі, бо тут надійшов дядько, що пас неподалік козу. Він пообіцяв покликати міліцію, тож хлопці швидко розбіглись.
Ябеда чи боягузи
В 5-А класі проводили батьківські збори. Директор вимагав правди про те, хто був того вечора на стадіоні. Учні довго мовчали і ні в чому не зізнавались. Нарешті до них звернувся дід Андрон з проханням не покривати злочинців. Тоді Женя й розповіла, що це зробив Бен з товаришами. Дід був приголомшений таким вчинком онука! В класі Женю обізвали ябедою. Та директор сказав, що брехня й мовчання, яким покривали злочинців ще гірша, ніж вчинений злочин. Тоді він викликав до дошки Бена і той розповів як з друзями вони ламали туї. Також директор викликав новенького хлопця Костю Максюшка. Виявилось, що Костя з батьком та іншими небайдужими на іншому березі Дніпра теж робили сквер, саджали дерева й квіти. Це була нелегка праця, тож за таке нищення кущів мало бути й суворе покарання. Дід Андрон пообіцяв викликати Бенових батьків, а директор постановив, що вони мають сплатити штраф за вчинки сина.
Розмова за чаєм. Де легше – в місті чи в селі?
Найбільше Жені подобались родинні вечори, коли вся сім’я збиралась на кухні за чаєм. Одного такого вечора батьки згадували своє рідне село Маньківку і як добре їм там жилось. Вони говорили про дитинство і юність і роздумували про те, що було б добре повернутись в село, бо міське життя занадто вимогливе. Женя любила бувати в селі в гостях у баби Паші. Їй подобалась тиша й багато свободи, якої немає в місті. Та вона все одно починала нудьгувати за Києвом, бо дуже любила своє місто. Заснула дівчинка з мріями про те, що одного разу побудує місто-село, в якому всім буде добре жити.
Свято місячної ночі
Наближався Новий рік. Все місто метушилось в приготуваннях до свята. А в Цибульків було подвійне свято – 30 грудня у Женіної мами був День народження. Дівчинка довго не знала, що подарувати мамі, аж тут на допомогу прийшов Синько – він приніс цибулинку проліска. Сам чортик збирався на карнавал, який святкували цієї ночі. А ще він приніс своє бугало – в лісі почали якесь будівництво, тож його потрібно було переховати, щоб зберегти – Синько останній в своєму роді, а загине бугало, загине й він.
На День народження мами влаштували невелике свято. Прийшли гості: професор Гай-Бричковський, Ізольда Марківна з чоловіком, пишнощока Стелла-друкарка та ще кілька дівчат із бюро (серед них притулилась і Женя). Були тут й чоловіки з батькової роботи. Всі дуже здивувались з подарунку Жені – пролісок в грудні велика дивина! Це було хороше свято. Та незадовго після нього Женя принесла з басейну грип, а від неї захворіли й тато з мамою.
Ще одна зустріч з професором: що таке антеїзм?
Женя говорила з професором Гай-Бричковським про маму. Вона стала дуже втомлюватись. Професор казав, що це через гіподинамію – малорухливість. Він зараз якраз досліджує антеїзм. Антей – це грецький міфічний герой, який набував неймовірної сили, коли стояв обома ногами на землі. От і теперішнім людям, вважав Гай-Бричковський, потрібно більше часу проводити на землі, в русі. Саме так можна підтримати своє здоров’я.
Як проростає пролісок
Навесні Цибульки знову поїхали в Пущу. Гуляли весняним лісом і раділи красі. Мама з Женею слухали батька та його розповіді про місцевих звірів. Женя раділа тому, що витягла батьків на природу. Разом вони знайшли пізній пролісок і замилувались його красою. Поки батьки не бачили Женя спробувала походити босоніж землею. Було холодно й неприємно. Побачивши, батьки насварили доньку і їй стало соромно. Ввечері вона відчула, що дере в горлі, тож мама поїла Женю солодким чаєм.
«Чи боїтесь ви грому?» Дві відповіді на одну анкету
У 5-А клас прийшов з Інституту психології молодий психолог Олег Грицюта. Він проводив анкетування, яке складалось аж з 48 запитань. Женя старанно відповідала на питання, а Бен підглядав у неї і щось собі перекручував. Коли психолог зібрав анкети, то особливу увагу звернув на відповіді Жені та Бена. Хлопчик його особливо зацікавив і він вирішив попрацювати з ним ще.
Ввечері в школі сталась пригода. Хтось розбив лампочку надворі, а потім дві тіні вскочили у шкільний підвал. Вони викрали рулон парусину, рюкзак, якісь катушки і дерев’яні палиці. Зникли вони теж непомітно.
Наступного дня дід Андрон всюди розшукував онука. Видно було, що старому зле – от-от звалиться з ніг. Коли ж він дізнався, що Вадька Кадуха теж зник, то одразу зателефонував у міліцію.
Літні маневри. План захвату Т-34
Бен розповідав Кадухі і ще двом своїм товаришам, що танк Т-34 на постаменті не макет, а справжній – туди лиш потрібно залити мастило і він поїде. Поряд знаходиться ліс, тож на танку можна буде зразу їхати туди. Хлопці пристали на вмовляння Бена. У цей час в міліцію подзвонили з трьома заявами. Перша була від діда Андрона про зникнення онука, друга від професора Гай-Бричковського, в якого з підвалу викрали палатку, спінінги і кілька банок абрикосового варення, а третя від баби-сторожихи танка Т-34. Міліція виїхала за всіма напрямками. Трохи згодом все склалось в одне.
Бена разом з друзями спіймали в танку, звідти дістали всі награбовані речі, а самих хлопців мали покарати. Кадуху відправили в колонію, Бену пощастило більше – до нього приїхали батьки і визволили з міліції. Діду Андрону було дуже погано від усіх цих новин – він ледь не помер.
Серед вечірніх вогнів
Був кінець травня. Женя закінчила 5 клас з похвальною грамотою. Вона переживала за Бена – як він сам? Дід був в лікарні, а батьків як завжди не було. Вона вийшла погуляти вечірнім Києвом. До неї в компанію просився Мотя, але Женя відмовила, сказавши, що для нього вже пізно. Гуляючи містом, дівчинка помітила, як за нею крадеться Бен. Здається, він хотів підійти, але соромився. З Женею був і Синько – вони разом поїхали на Володимирську гірку, звідки милувались Подолом, а ще їли морозиво і багато сміялись. Повертаючись додому, Женя побачила, що руйнують будинок Кадухи – Синько одразу зіскочив з її рук і побіг рятувати своє бугальце, що було заховане десь поблизу.
Бен: зрада і самотність. Хто б знав, звідки прийде допомога?
Бен відчував велику тугу і самотність. Він хотів би забути про те, як намагався вкрасти танк і як їх вишикували в міліції як справжніх злочинців. А ще – як діда Андрона забирала швидка. Це була повністю його провина в усьому тому, що сталось, тож тепер хлопець страшенно карався. Він вже 8 днів був удома сам-самісінький, запаси харчів закінчились, тож Бен уявляв як помре голодною смертю. Та несподівано на допомогу прийшла Женя Цибулько. Вона запросила хлопця до себе, де її мама нагодувала його супом з фрикадельками. Втомлений Бен заснув прямо за столом.
Авіаквиток на Маньківку
Несподівано приїхали батьки Бена і відправили його в піонерський табір. Мама Жені думала відправити дітей разом на озера в Пущу-Водицю, але не вийшло. Тому Женя збиралась в Маньківку. Вона сумувала, що не попрощалась з Беном. Зібравши речі, Женя прощалась із Синьком. Він встиг врятувати своє бугальце, його тільки трошки пошкодили, тож тепер чортик став кульгати. Тепер він вирішив ховати його лише в нових будинках. Разом вони з конструктора будували місто, в якому було й село, і Дніпро, і ліс зі старезними деревами, і висотні будинки, й озера…
За тиждень Бен втік з табору побачитись з Женею, але не встиг – дівчинка вже поїхала. Бена під наглядом діда Андрона відправили назад у табір.
Автор переказу: cup_of_flowers
Авторські права належать сайту dovidka.biz.ua
