“Зірка” Ігор Римарук аналіз
Аналіз вірша “Зірка” Ігора Римарука допоможе зрозуміти думки автора та підготувати паспорт твору.
Автор – Ігор Римарук
Тема: роздуми автора про божий дар, справжнє покликання людини.
Ідея: кожна людина має самореалізуватися в житті.
Римування: жив -очі – верхів ночі ⇒ перехресне (абаб).
Твір складається з восьми рядків.
Художні засоби твору “Зірка”
Епітети: високі верхи, дитячі незамкнені очі, замала долоня.
Метафора: пропекла борозну межи брів…
Образи: ліричний герой, метафоричний образ зірки.
У цьому творі автор роздумує над тим, що кожна людина з раннього дитинства має якийсь дар. У випадку з поетом – дар писання, даний з небес. Бувши малим, герой не зміг протистояти – його долонька була замалою, щоб прикритися від зірки.
Метафоричний образ зірки набуває особливого звучання. Адже могло бути все буденним: «Може, так би невидимо й жив», та якось «липневої ночі впала зірка з високих верхів», коли ліричний герой ще був дитиною. І впала вона: «у дитячі незамкнені очі». А коли зірка «пропекла борозну межи брів», — це ніби остаточне закріплення дару, бо, за народним повір’ям, між бровами знаходиться так зване «третє око», воно є лише в людей, наділених особливими талантами. А те, що зірка «засіяла пам’ять золою», свідчить: віднині життя ліричного героя зміниться, він має творити, бо «зола» не даватиме спокою: спалахуватиме, тлітиме, болітиме, і все це мусить бути виражено в божій іскрі — творах.
Герой не зміг протистояти божому дарунку, не міг навіть прикритися рукою, бо «долоня була замалою». Тож він ще з дитинства приречений писати, адже таке його покликання, такий дар він отримав із неба. Вірш невеликий, але ємко й повно передає головну думку автора про самореалізацію людини.
“Зірка” Ігор Римарук вірш
Може, так би невидимо й жив —
та котроïсь липневоï ночi
впала зiрка з високих верхiв
у дитячi незамкненi очi,
пропекла борозну межи брiв
i засiяла пам’ять золою…
Затулитись од неï хотiв —
та долоня була замалою.
