Тарас Шевченко «Зоре моя вечірняя» аналіз твору допоможе зрозуміти до якої лірики належить вірш, визначити, яка тема, ідея, художні засоби.
«Зоре моя вечірняя» Аналіз (Паспорт) твору
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання – 1847—1848.
«Зоре моя вечірняя…» – це уривок із поеми Шевченка «Княжна». Цей твір він написав в Орській фортеці, куди він був засланий царем. Там Шевченко перебував 10 років за те, що писав вірші українською мовою. Дмитро Крижанівський написав музику на слова вірша « Зоре моя вечірняя», де створив образ вечора.
Літературний рід: лірика
Вид лірики: поєднання особистої та пейзажної лірики
Жанр: ліричний вірш.
Тема: розповідь про почуття поета під час перебування на засланні.
Ідея твору – уславлення любові до рідної землі
Основна думка – туга за рідною Україною, страждання і переживання поета, який відчуває себе в неволі.
Мова твору – віршована
Основний мотив вірша – замилування природою, туга за рідним краєм, відчуття самотності
Римування: паралельне (АВАВ).
Віршовий розмір: хорей
“Зоре моя вечірняя” художні засоби
- Епітети – поговорим тихесенько ,зеленії віти , широка сокорина, друже єдиний
- Метафори: Сонечко сідає, веселочка воду позичає, Верба похилилась; сокорина віти розпустила; сич в лісі та на стрісі Недолю віщує.
Образи твору – Зоря, Сонечко, веселка, Сокорина, Верба
Вірш “Зоре моя вечірняя” читати
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась…
Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?
Символи у вірші “Зоре моя вечірняя”
- Зоря вечірня – символ надії, розради, спокою.
- Гора – символ природної величі, постійності та прихистку.
- Сонце – символ життя, надії.
- Дніпро – символ рідної землі, України, яка завжди присутня в думках поета.
Доповнити аналіз вірша ви можете через форму коментарів.
