Розповідь про планети для дітей допоможе дізнатися головну інформацію.
Розповідь про планети Сонячної системи
У стародавні часи люди знали тільки п’ять планет: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн, бо їх можна було побачити неозброєним оком.
Уран, Нептун і Плутон були відкриті за допомогою телескопів в 1781, 1846 і 1930 роках. Запуск автоматичних космічних станцій до планет дозволив значно розширити знання про планети.
Перші чотири планети – Меркурій, Венера, Земля і Марс – відносяться до планет земної групи. Вони мають між собою багато спільного: невеликі за розмірами і масою, подібні за своїм хімічним і мінералогічним складом. У них мало супутників – тільки один у Землі і два у Марса; у Меркурія і Венери супутників взагалі немає. Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун називаються планетами-гігантами. Вони мають гігантські розміри і величезні маси, складаються переважно з газів водню і гелію. Всі вони оточені тонкими кільцями. У кожної з планет-гігантів багато супутників.
Меркурій
Меркурій – маленька планета, трохи більше Місяця. Це перша планета від Сонця. Його поверхня так само всіяна кратерами від зіткнень з метеоритами. Ніякі геологічні процеси не стерли цих вм’ятин. Усередині Меркурій холодний. Навколо Сонця він рухається швидше за інших планет, а навколо своєї осі дуже повільно. Обійшовши два рази навколо Сонця, Меркурій встигає тільки три рази обернутися навколо своєї осі. Через це температура на сонячній стороні планети перевищує 300 градусів, а на неосвітленій – панують морок і люта холоднеча. Атмосфери у Меркурія практично немає.
Венера
Дослідити Венеру не просто. Її огортає товстий шар хмар. Але вчені дізналися, що тиск на Венері перевершує земний в сотню разів, температура на поверхні близько 500 градусів, що викликано «парниковим ефектом». Місцями рельєф Венери схожий на земний, але, в основному, ландшафти дивні: високі гористі круглі ділянки, оточені гірськими хребтами 250 – 300 км в поперечнику, всю площу яких займають вулкани. Поверхня планети порізана каналами, які проклала лава. Всюди видно сліди активної вулканічної діяльності. Але зараз вулканічної діяльності на планеті не виявляється.
Атмосфера Венери анітрохи не схожа на земну, в основному вона складається з вуглекислого газу. Товщина газової оболонки Венери, в порівнянні із земною, дивовижно велика. Шар хмар сягає 20 км. У них виявлено присутність концентрованого водного розчину сірчаної кислоти. Сонячне світло не доходить до поверхні Венери, там панують сутінки, йде сірчаний дощ. Високо в атмосфері планети лютують постійні вітри, які женуть хмари з величезною швидкістю, верхній шар венеріанської атмосфери робить повний оборот навколо планети протягом чотирьох земних діб. Тверде тіло Венери, навпаки, обертається навколо своєї осі дуже повільно і в іншому напрямку, ніж всі інші планети. Супутників у Венери немає.
Марс
Марс улюблена планета письменників – фантастів.
Серед марсіанських ландшафтів переважають червоні кам’янисті пустелі. Над ними в рожевому небі плавають легкі прозорі хмари. Блакитним небо стає на заході. Атмосфера Марса дуже розріджена. Раз на кілька років бувають пилові бурі, захоплюючі майже всю поверхню планети. Доба на Марсі триваєь 24 години 37 хвилин, нахил осі обертання Марса до площини орбіти майже такий же, як у Землі, тому зміна пір року на Марсі цілком відповідає зміні пір року на Землі. Планета мало обігрівається Сонцем, тому температура поверхні навіть влітку не перевищує 0 градусів. Ніяких слідів життя поки виявити не вдалося.
Із Землі Марс видно зіркою червонуватого кольору, ймовірно, тому він носить ім’я бога війни Марса. Має два супутника Фобос і Деймос, що в перекладі з давньогрецької означає “страх” і “жах”.
Юпітер
Юпітер – найбільша планета в Сонячній системі. Він не має твердої поверхні і складається, в основному, з водню і гелію. Через велику швидкість обертання навколо своєї осі він помітно стиснутий біля полюсів. У Юпітера зафіксовано величезне магнітне поле, якби воно стало видимим, то з Землі виглядало б розміром з сонячний диск.
У хмарному покриві Юпітера були зафіксовані численні вихори, полярні сяйва і сполохи блискавок. На планеті швидкість вітру досягає ста кілометрів на годину. Найдивовижніше утверення в атмосфері Юпітера – велика червона пляма в 3 рази більша за Землю. Астрономи спостерігають її з 17 століття. Можливо, що це верхівка велетенського смерчу. Юпітер виділяє більше енергії, ніж отримує від Сонця. Вчені вважають, що в центрі планети гази стиснені до стану металевої рідини. Це гаряче ядро і є енергетичною установкою, що породжує вітри і жахливе магнітне поле.
Зараз відомі 69 супутників Юпітера. Ганімед – найбільший супутник в Сонячній системі. Його розміри майже такі, як у Меркурія.
Сатурн
Сатурн теж не має твердої поверхні, – це газова планета-гігант. Він також складається з водню і гелію, але він холодніше, так як і сам виробляє менше тепла, і менше отримує його від Сонця. Але на Сатурні вітри більш стрімкі, ніж на Юпітері.
Увага вчених була направлена на кільця, які оточують екватор планети. Вони були виявлені астрономами ще в 17 столітті, з тих пір вчені намагалися зрозуміти, що ж вони собою являють. Вдалося виділити кілька сотень вкладених одне в інше кілець, але причини їх утверення і склад невідомі.
Крім кілець навколо Сатурна рухаються 15 супутників. Найбільший з них – Титан трохи менше Меркурія. Щільна атмосфера Титана значно товщі земної і майже повністю складається з азоту, вона не дозволила побачити поверхню супутника, але вчені припускають, що внутрішня будова Титану схоже за конструкцією Землі. Температура у його поверхні нижче мінус 200 градусів.
Уран
Названа на честь давньогрецького бога неба. Як і Землю, Уран називають блакитною планетою – він по-справжньому блакитний. Атмосфера на Урані складається в основному з водню і гелію, з невеликою домішкою метану. Верхні шари атмосфери відображають блакитні промені, що надає планеті такий насичений колір. Уран обертається навколо Сонця за 84 земних роки і знаходиться в 20 разів далі від Сонця, ніж Земля. Тому Уран – найхолодніша планета Сонячної системи, температура на поверхні – -218 градусів. Так само, як і інші планети-гіганти, Уран має супутники і кільця. Це четверта за масою планета Сонячної системи.
Нептун
Нептун – найвіддаленіша планета від Сонця. Вітри на Нептуні дмуть набагато сильніше, ніж на інших планетах.
На Нептуні так мало енергії, що вітер, піднявшись, вже не може зупинитися. Вчені виявили навколо Нептуна систему кілець, але вони неповні і являють собою дуги, пояснення цьому поки немає. Нептун і Уран – теж планети гіганти, але не газові, а крижані. У Нептуна 3 супутника.
Плутон
З 2006 року Плутон перестав бути планетою. Зараз його вважають «карликовою планетою», однією з трьох в Сонячній Системі.
Рішення вважати Плутон карликовою планетою (dwarf planet) було прийнято після того, як астрономи виявили в Сонячній системі ще близько 50 планет, чий розмір був порівнянний з розміром Плутона.
Щоб уникнути плутанини і не захаращувати карти Сонячної системи, Міжнародний астрономічний союз наказав зарахувати до карликових планет досить великі небесні тіла, які не входять до числа восьми раніше визначених планет. Зокрема, новий статус отримали Плутон, Харон (колишній супутник Плутона), астероїд Церера, що обертається між орбітами Марса і Юпітера, а також об’єкти так званого поясу Койпера Зена (Xena, об’єкт UB313) і Седна (об’єкт 90377).
