“Аліса в країні чудес” головні герої казки Льюїса Керролла є всесвітньо популярними. Коротка характеристика героїв твору “Аліса в країні Див” допоже визначити риси характеру та узагальнити інформацію про персонажів.
“Аліса в країні чудес” головні герої
Головні герої твору “Аліса в країні Див” це:
- Аліса – розумна 7-річна дівчинка. Вона весела, чесна, добра, але при цьому рішуча, іноді навіть ризикова.
- Білий Кролик – весь час кудись поспішає і при цьому все втрачає
- Чеширський Кіт – філософ, який може посміхатися та зникати у повітрі.
- Королева – червова дама всім хоче рубати голови.
- Король – дурний і жорстокий.
- Герцогиня – любить підводити під розмови мораль
Шалений Заєць, Соня, Капелюшкик – постійно п’ють чай і не раді непроханим гостям.
Аліса – головна героїня казки, якій близько семи років. Вважається, що прототипом образу була подруга автора, Аліса Плезенс Лідделл, хоча сам Доджсон кілька разів згадував, що образ його «маленької героїні» не був заснований на реальній дитині і є вигаданим. У романі Аліса постає як школярка з химерно-логічним складом розуму, її пряме волосся «вічно лізе в очі».
Білий кролик
Білий Кролик (англ. White Rabbit) – тварина, що розмовляє. В нього рожеві очі, одягнений в жилетку і лайкові рукавички. Він носить годинник в кишені і живе в «чистенькому будиночку» з написом: «Б. Кролик ». У перших розділах Кролик кудись спізнюється, в четвертому намагається потрапити в свій будинок, а у фіналі твору супроводжує королівську пару і виступає як глашатая. Автор зазначає, що Кролик створений для контрасту з головною героїнею. На противагу її «юності», «цілеспрямованості», «сміливості» і «силі» йому відповідають такі риси як «похилий вік», «боязкість», «слабоумство» і «нервова метушливість»
Додо (англ. Dodo) – птах, якого Аліса виявляє на березі поруч з Морем Сліз. Орлятко Ед зазначає, що Додо говорить «не по-людськи»: його мова перевантажена науковими термінами. Він влаштовує Біг по колу, після чого оголошує переможцями всіх, хто брав участь у забігу. В результаті Алісі доводиться кожному подарувати по цукати, а самій – отримати від Додо свій власний наперсток. Птах Додо є відображенням самого Керролла. Коли письменник заїкався, він виголошував своє ім’я як «До-До-Доджсон».
Гусениця (англ. Caterpillar) – комаха синього кольору і тридюймовим зростом, що зустрічається в 4-й і 5-й главах. Він сидить на білому грибі й курить кальян. Порада Гусениці про те, що потрібно завжди тримати себе в руках виразно пародіює основний прийом моралізаторської літератури для дітей початку XIX століття.
Чеширський Кіт (англ. Cheshire Cat) – кіт Герцогині, який часто посміхається. Вигляд у персонажа добродушний, проте у нього багато зубів і довгі кігті. Аліса ласкаво називала його Чешік і вважала своїм другом. Сам кіт думає, що перебуває не в своєму розумі, оскільки (на відміну від собак) бурчить, коли задоволений, і виляє хвостом, коли сердиться. Він уміє зникати – як повністю, так і частково, – залишаючи тільки посмішку або голову.
Герцогиня (англ. Duchess) – вперше згадується у другому розділі Кроликом. У шостому розділі вона качає немовля, якого згодом передає Алісі. Її кухарка, приготувавши суп, починає жбурляти в Герцогиню все, що їй траплялося під руку. Під час гри в крокет Аліса дізнається від Кролика, що Королева засудила Герцогиню до страти за те, що та надавала їй ляпасів. Згодом Королева пом’якшала і не стала вимагати приведення вироку у виконання. У неї гостре підборіддя, і сама Аліса вважає її «дуже потворною».
Капелюшник (англ. Mad Hatter, букв. «Божевільний Капелюшник») – капелюшних справ майстер, один з учасників Божевільного Чаювання. При зустрічі з Алісою поводиться нетактовно, тому головна героїня просить його «не переходити на особистості». Загадує їй загадки і періодично намагається розбудити Мишу-Соню. За висловом Чеширського кота, Капелюшник знаходиться «не в своєму розумі». Крім того, що персонаж постійно п’є чай, він займається продажем капелюхів і співає пісні на концерті. На суді він виступив першим свідком, охарактеризувавши себе як «маленьку людини», яка є такою ж круглою, як і його капелюх.
Шалений заєць (англ. March Hare) – божевільний заєць, якого Аліса зустрічає на Божевільному чаюванні. Він пропонує маленькій дівчинці випити вина і вважає, що потрібно завжди говорити те, що думаєш. Персонаж також був присутній на суді над Чирвовим Валетом, де все заперечував.
Соня (англ. Dormouse) – Соня, учасник божевільного Чаювання. Велику частину часу спить; Капелюшник і Заєць використовують її в якості подушки. Іноді уві сні він починає співати, тоді його щипають за боки, щоб він зупинився. Під час судового засідання Соня родить зауваження Алісі за надто швидкий роіст.
Грифон (англ. Gryphon) – міфічна істота з головою і крилами орла та тілом лева. Персонаж вперше з’являється в 9-й главі, в якій супроводжує Алісу, а востаннє – на суді. Протягом розмов він періодично підкахикує. Грифон, за власним визнанням, отримав «класичну освіту» – зі своїм учителем він цілий день грав у класики.
Черепаха Квазі (англ. Mock-Turtle) – черепаха з телячою головою, хвостом, великими очима і копитами на задніх лапах. Квазі говорив, що колись він був справжньою Черепахою і ходив до школи на дні моря, в якій він навчався французької мови, музиці, арифметиці, грязнописанню та інших наук. Протягом 10-го розділу Квазі розповідає про морський кадрилі з омарами і співає пісні. Королева повідомляє, що саме з цього персонажа готують квазі-черепашачий суп. Дане блюдо, яке зазвичай готують з телятини, є імітацією справжнього супу із зеленої морської черепахи. У казці персонаж постійно плаче. Це обгрунтовується з біологічної точки зору. Морські черепахи дійсно часто ллють сльози – таким чином вони видаляють сіль зі свого організму.
Королева сердець (англ. Queen of Hearts) – у казці постає жорстоким антагоністом, яка з певною періодичністю намагається відрубати голову багатьом іншим персонажам. Вона часто перебуває в роздратованому або шаленому стані. Володіє гучним пронизливим голосом. Аліса відчуває антипатію до Королеви. У статті «Аліса на сцені» Керролл уявляв собі Королеву Сердець втіленням нестримної пристрасті, безглуздою і безглуздою люті. Гарднер заявляв, що королівські розпорядження про страти обурювали багатьох фахівців дитячої літератури, які вважали, що в казках не повинно бути ніякого насильства.
Пишіть без помилок!