Вірш Сапфо «Барвношатна владарка, Афродіто» присвячений Афродіті. Поезія «До Афродіти» відкриває першу книгу віршів Сапфо, яку зібрали александрійські вчені. Вірш вважають одним з перших зразків любовної лірики у європейській поезії.
«Барвношатна владарка, Афродіто…» аналіз
Автор – Сапфо
Рід літератури – лірика
Жанр – гімн.
Лірика – інтимна
Тема – звернення до богині кохання Афродіти
Ідея – показати силу почуттів ліричної героїні
Основна думка – любов — могутня сила, що керує людськими почуттями й долею, а звернення до вищих сил допомагає знайти підтримку й надію.
Мотиви: кохання, страждання, надія, віра у божественну силу, людська слабкість перед любовними почуттями.
Це хвалебна пісня античної поезії. У творі багато звернень до богині, перераховуються її подвиги, використано багато художніх троп. Античний гімн зазвичай закінчувався молитвою або закляттям, як і у вірші Сапфо. Властиві емоційна насиченість, нагромадження окличних речень, звернень, повторів.
Лірична героїня закохана, нове почуття приносить їй тугу, вона звертається до Афродіти із закликами і молитвами, сподіваючись на щастя
Вірш «Барвношатна владарка, Афродіто…» присвячений Афродіті, в якої лірична героїня просить
О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
«Барвношатна владарка, Афродіто…» художні засоби
- Епітети: «барвношатна владарко», «усміх ясний», «вірна помічниця», «ярмо любовне»,«бентежне серце», “підступи тайні”, “міцнокрила зграя”, “блаженна Афродіта”, “безсмертне лице”.
- Метафори: ярмо любовне, серце урятуй, підступів повна.
- Порівняння: «над землею темною, наче вихор».
- Анафора і антитеза: «Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари нестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро»
- Риторичні запитання: Що тебе засмучує, що тривожить?
Головні образи:
Афродіта — богиня кохання, краси та жіночності, всесильна й милосердна покровителька закоханих.
Лірична героїня (Сапфо) — поетеса, яка щиро відкриває душу, прагнучи розради та допомоги в любовних стражданнях.
Горобина зграя — символ легкості, швидкості й божественного польоту.
Вірш «Барвношатна владарка, Афродіто…» Сапфо
Барвношатна владарка, Афродіто,
Дочко Зевса, підступів тайних повна,
Я молю тебе, не смути мені ти
Серце, богине,
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку мої ти благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене.
На колісниці
Золотій летіла ти, міцнокрила
Горобина зграє, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлася ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
«Що тебе засмучує, що тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Пейто повинна
У ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає — скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв — сам дари нестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш…»
О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
(Переклад Г. Кочура)
красно дякую
ТАК
Дякую
СУПЕР!