“Мотря” – це перші дві книги епопеї Б. Лепкого “Мазепа“, у якій автор зображає один із найвеличніших і водночас найтрагічніших періодів в історії України. Читати скорочено “Мотря” Богдан Лепкий варто, щоб згадат сюжет твору про Івана Мазепу та Мотрю Кочубей.
Богдан Лепкий “Мотря” скорочено
ТОМ ПЕРШИЙ
Цар Петро І прибув до Києва з Олександром Меншиковим на гостину до гетьмана Івана Степановича Мазепи. Щедро він їх пригощав, а захмелілий Петро І став хвалитись, що завоює Царгород та переможе короля Карла ХІІ, захопить флотом Середземне море, піде на Індію та пустить флотилію під ніс султану Туреччини.
П’яний цар заснув, а Мазепа з іншими гостями тихо говорили з Меншиковим. Той сказав гетьману, що його люди свідчать проти нього самого. Іван Степанович відповів, що головну увагу слід зосередити на – Карлі ХІІ.
По від’їзді Петро І наказав гетьману готуватись до битви, ненадійних людей відсіяти та слухати Меншикова. Останні слова не сподобались Мазепі: чому він, досвідчений політик має прислухатись до бублейника, що вибився в князі. Потім від гетьмана поїхала і старшина, а суддя Василь Кочубей поїхав додому в Ковалівку до дружини Любові Федорівни.
Івана Степановича не залишили тільки полковник миргородський Данило Апостол, компанійські полковники Кожухівський і Андріяш, підполковник лубенський Зеленський, хорунжий Іван Сулима, Орлик і Войнаровський. Вони дивились як відпливає царська галера. Мазепа мріяв збудувати в столиці бібліотеку і галерею. Не тільки молотом, а й мечем.
Вечеряючи зі своїми вірними людьми, Мазепа мовив, що москалів приваблює наша земля та води. Цар мріє всяке добро звозити з України та поселити тут своїх людей, керуючи гетьманом як лялькою. Петро користувався українцями і далі буде продовжувати.
У сіни зайшов старий дід. Він просив не зраджувати своїх ідеї, бути вірним Україні і умерти заради неї. Пилип Орлик був згодний з дідом. Після того як він пішов вся компанія присягнула перед хрестом, який привіз колись Хмельницький з походу. Присягнули на волю та славу Україні, щоб рідний край під жодним ворогом не згинув і був незалежним довіку!
Мазепа не міг заснути. Україна стояла на порозі з Азії в Європу і два ковалі намагались її кувати – Карло і Петро. Гетьман вирішив перейти на бік того, хто успіх матиме. А це зараз був XII. Важко було би тільки домовитись із зажиточною старшиною, яка боялася втратити свої землі та маєтки. Він міг покластися лише на Войнаровського, Орлика, Горленка, Ломиковського, Кожухівського, Андріяша і ще дехто. Щоб трішки розвеселитись він вирішив поїхати до Кочубеїв у гостину, розвідати що до чого та побачити Мотрю Кочубеївну – свою хрещеницю.
За сніданком генеральний писар Орлик доповів, що за всі московські здирства й душогубства народ винить Мазепу. Він запропонував написати жалобу царю. Проте писар сказав, що московити все знають і роблять це для того, щоб українці бунтували. Щоб був привід знищити народ. Але жалобу таки послали, як і лист до Кочубеїв про те, що гетьман відвідає Ковалівку.
Іван Степанович поїхав оглянути роботи на фортеці: люди працювали в тяжких умовах, царські люди били і калічили їх, не видавали ні одягу, ні зарплатні. Раптом під колеса впав старий чоловік. Помираючи, він назвав Мазепу катом. Гетьман пообіцяв, що подбає про його онуків, а його поховає у Лаврі. Тоді він наказав припинити всі роботи та видав продукти з одягом всім зі своїх запасів.
МАРІЯ-МАГДАЛИНА
Мазепа відвідав свою маму – ігуменю Київського монастиря. Ніхто не знав того, хто вона. Поділився складними планами визволення України. На що мати відповіла: «Двигай цей хрест, мій сину, терпи!». Лише залишилось обрати чию сторону підтримати – Петра чи Карла. Признався, що боїться дружини Кочубея та що хоче засватати Мотрю. Мати нагадала про його вік та про те, що дівчина це його хрещениця. Але якщо вона буде згідна, то противитись не стане.
З ГЕТЬМАНСЬКИМ ЛИСТОМ
Іван Чуйкевич віз лист Кочубею. І тут не обійшло без пригод. На одне село вночі напали царські люди, довелось козакам допомогти селянам. Зупинились вони у Миргороді в корчмі, побудованій Кочубеєм. Іван не міг заснути, то пішов бродити містом і зустрів ворожбита. Він сказав, що Іван страждає від кохання. Тяжко буде, але свого доб’ється. Лише «кривавий дощ паде на білу лелію», але тих слів Чуйкевич не зрозумів. Думав хлопець лише про красуню Мотрю і про те, як їхні батьки змовлялись подружити дітей. Чи буде воно так?
У НОВОМУ ДВОРІ
Новий двір Василя Кочубея був чудовий. Тільки дружині генерального судді було все замало. Мотря любила за всім спостерігати в компанії старої няні та маминої сестри. Іван приїхав, коли батьків дівчини не було вдома. Мотря розпитувала про гетьмана, а хлопець про те, чи вона не виходить заміж. Дівчина розсміялась у відповідь, а Іван розповів про своє поранення. Він мріяв про їхнє весілля, а вона хотіла залишатись друзями, адже вони з дитинства товаришували.
ЯК ЦЯ РАНА БОЛИТЬ
Чуйкевич не хотів, щоб Кочубей дізнався про нічну сутичку з москалями, адже суддя був під ласкою царя і міг все донести. Вночі козаку не спалось: образ Мотрі злився з образом України. І любив він обох неподільно.
КОЧУБЕЇ
Ввечері мали приїхати Кочубеї. На обід Мотря не виходила і Чуйкевич думав, що вона сміється над ним. Коли приїхали господарі, то козак передав листа. Василь Леонтійович його прочитав та казав, що скоро сюди приїде гетьман. Хлопець просив відпустити його в Миргород, а старий Кочубей залишив Івана до приїзду Мазепи.
Наодинці старий Кочубей відповів, що не проти їх весілля з Мотрею. Хлопець радів, але пропросив зачекати, щоб дівчина дала добровільну згоду. Під час вечері приїхали царські ратники, які шукали своїх людей. Мотря злякалась, що це за Іваном і заховала його зі своїм чурою. Коли біда минула, дочка дуже просила батька не знатись з москалями, бо на Україні пан тільки гетьман. Кочубей відповів, що розумне теля дві корови ссе. Але Мотря була незгідна.
РАНКОМ У КОВАЛІВЦІ
Іван у Ковалівці став свідком того, що людей утискають москалі та вважають, наче гетьман заодно з ними. Кочубеїха приймала час від часу шинкарнку з миргородської корчми, яка налаштовувала всіх проти Мазепи.
КОЧУБЕЄВА СВЯТИНЯ
У Кочубея була своя кімната, улаштована по-козацьки. Він по черзі викликав прислужників та давав накази добре приготуватись до гетьманського приїзду.
ДІАНА
Суддя та Чуйкевия поїхали на полювання. Поки Кочубей з мисливцями пили за вдале мисливство, Іван поїхав на узлісся та побачив як необ’їжджений чорний кінь ніс Мотрю на вірну смерть. Він крикнув: «Діана!» та встиг врятувати дівчину. Козак сказав, що це дуже небезпечне заняття.
ПЕРЕЛІМ
Гетьман мав ось-ось приїхати, а Мотря ще спала. Тітка Марія Федорівна пішла будити дівчину, боячись, що її мати буде кричати, коли побачить не вбрану дочку. Дівчина розпитувала про Хмельницького. Тітка ж розповідала, що бачила Виговського та Дорошенка, а любила дуже Сомка. .. Дівчина наказала дівчатам бігти зривати усі троянди на городі поки вдягалась.
ТРОЯНДИ
Любов Федорівна покликала доньку. Дівчина виклала в кошик троянди та обв’язала його жовтими та синіми стрічками. Вони зустріли Мазепу у брамі. Мотря вручила йому троянду, а гетьман сказав її батькам, що дівчина, то найбільший скарб.
БАНДУРА
Всі сіли за стіл їсти та пити. Мотря була дуже веселою та говіркою. Любов Федорівна все випитувала Мазепу: буде мир чи війна? Апостол запевнив гетьмана, що тут всі його підтримують, тому він відповів. Боїться, що Україна стане боєвищем народів, що справжні вороги українців це москалі, які деруть та знущаються над народом. А війна тільки набирає оборотів.
Чарка розв’язала язика полтавському полковнику Іскрі. Він став хвалити Петра. Апостол у відповідь розповідав про злочинні дії Петра про релігії та свого народу. Суперечки обірвали танці та виступ бандуристів. Мазепа вмів грати на бандурі, тому Любов Федорівна попросила заграти. Він погодився, але сказав, що не на старосвітському інструменті йому грати. Мотря подала свою нову бандуру та зомліла.
ЄВА
Ввечері Любов Федорівна чекала Кочубея у його кімнаті−святині. Сказала чоловіку, що Мотря захоплюється гетьманом, що посада генерального судді не підходить Кочубею. Тільки гетьмана і все. Вона розплакалась, а чоловік не міг стримувати сліз дружини. Вона продовжила: Мазепа хоче зрадити царя ще й на Мотрі одружитись. Василь Леонтійович сказав, що на зраду Іван Степанович не піде, а якщо дочка захоче піти за нього, то так і буде. Кочубеїсі це не сподобалось, бо вона сама хотіла бути гетьманшею.
ВЕЛИКЕ БАЖАННЯ
Мотря задумалась, кого ж вона любить: чи старого гетьмана, чи мрію про велич? Вона зізналась тітці, що хоче іншого щастя, такого сильного та пам’ятного.
НАЗУСТРІЧ СОНЦЮ
Мотря вийшла до пасіки, де були гетьман з небожем Войнаровським та Орлик. Мазепа завів розмову з дівчиною про щастя, яке інше від звичайного та про зближення. Якщо Мотря проти, то хай заперечить. Але дівчина не перечила.
КОЛЬОРИСТІ ОГНІ
Вечеряли на подвір’ї та говорили про політику. Більшість козаків були проти царя, а Кочубей обговорював з Іскрою гетьмана. Пізніше дівчина сказала Мазепі, що дає згоду на весілля. Іван Степанович подарував їй свого дорогого діамантового персня.
НАСТРІЧУ НОВОМУ
Коли гетьман поїхав, Мотря задумалась, що піде проти волі батьків, якщо ті не дадуть згоди на шлюб. Вона стала покірною та слухала матір. Через декілька днів вони поїхали до Батурина. По дорозі на них напали москалі, але Мотрин чура відбив їх.
РІШЕННЯ
Під час розмови Мазепи з Пилипом Орликом обговорювали постать Карла та Петра, який бажав скоріше поневолити Україну. Потім читали таємний лист від княгині Дольської. Вона повідомила про шведське військо, яке прибуде з Волині та асекурацію та гарантію гетьманові від польського і швецького королів. Орлик завагався чи йти проти царя. Мазепа спалив листа та продиктував відповідь про не порушення вірності царю.
Вночі приходив блазень, подарований Петром. Він розповів вірша. А потім Іван Мазепа написав листа Мотрі.
СВАТИ
Мазепа вагався. Ходили чутки, що Меншиков хоче скинути його та стати гетьманом. Прийшов лист від Мотрі: дівчина чекає його в Батурині. Іван Степанович пише листа Кочубеям, в якому сватає їх дочку.
КАЖУТЬ…
Мотря жила в Батуринському замку та таємно переписувалась з Мазепою. Він був у Бахмачі і дівчина сумувала за ним. Тільки листи приносили радість.
ЗРИВ
На початку зими захворіла Марія Федорівна і дівчина за нею доглядала. Ввечері батьки покликали її до себе в новий двір. Вони накинулись на дочку за лист-сватання від Мазепи. Особливо мати ображала та кидалась з кулаками. Батько замкнув її в погребі.
У ТЕМНИЦІ
У погребі дівчина згадувала: мама була завжди сердита, ніколи не сказала їй доброго слова. Поговорити би з батьком наодинці…
БАТЬКО Й ДОНЬКА
Батько покликав Мотрю і просив покоритись матері та підписати лист-відмову. Донька клялась в коханні до гетьмана. Кочубей запропонував їй піти в черниці і вона погодилась.
У МОНАСТИР
Дівчину зібрали в дорогу. Повірниці Кочубеїхи готувались її супроводжувати та взяли з собою дві пляшки вина. Мотря прикинулась, що спить. То жінки випили вино та теж заснули. Скоро дівчину викрав її чура, який не хотів, щоб вона ставала черницею. Він сховав її у млині разом з жінкою-мельничкою, яка показала таємну кімнату.
У БАХМАЧ
Наступного вечора Мотрю повезли в передмістя Бахмача, але вона скомандувала їхати в місто до гетьмана.
ТОМ ДРУГИЙ
ДОКИНЬ ДРІВЕЦЬ!
Мазепа з небожем грілись біля печі та говорили про політику до самої ночі. Раптом хтось приїхав у двір. То була Мотря, яка втекла від батьків. В дівчини був жар. Вона розповіла про свої пригоди, монастир і втечу. Мазепа вирішив нікому не розповідати про це, окрім Войнаровського та тітки Лідії, яка опікувалась хворою. Мотриного чуру теж залишили.
ВТІКАТИ
Гайдуки, що супроводжували Мотрю, вирішили вернутись в Батурин. Але злякались гніву Кочубеїв та втекли на Січ.
ПРОБУДЖЕННЯ
Параскевія Яковлівна і Гликерія Тимофіївна – жінки, супроводжуючі Мотрю, спали у санях п’яні. Коли прокинулись, то перелякались. Дібравшись до монастиря, вони розповіли ігумені про викрадення дівчини. А самі прикинулись хворими.
ЗИМОЮ − ГРІМ!
Любов Федорівна сама повідомила чоловіку про викрадення дочки. Жінка нарешті признала свою провину: коли її знайдуть, то обіцяла стати доброю мамою і все простить.
РОЗМОВА
Наступного дня Кочубеїха пожаліла про свою м’якість перед чоловіком. Вона була впевнена, що сліди доньки десь біля гетьмана. Чоловіку прийшов лист від Мазепи з проханням приїхати.
ГЕТЬМАНСЬКЕ СЛОВО
По прибутті генеральний суддя дізнався, що дочка його у Бахмачі. Мазепа розповів, що Мотря рятувалась від монастиря та матері. Дівчина захворіла і не розуміла, що їй говорять, тому біля неї був лікар та Лідія Петрівна. Вночі дівчині стало гірше. Зранку Войнаровський супроводжував Кочубея додому, а назад мав забрати Івана Чуйкевича.
SEMPER IDEM
Любов Федорівна була незадоволена гетьманом, називаючи його безсоромним та прелюбодієм. Казала, що саме час з ним розрахуватися. А донька зовсім не хвора, лише придурюється. Підбурювала Кочубея до гетьманства. Але чоловік відповів, що він не може зрадити старого товариша. А через її язик страждає донька. І взагалі, зараз не час для помсти.
МІЖ РОЗУМОМ І СЕРЦЕМ
Мазепа з небожем мали їхати в Батурин, тому охороняти Бахмач мав Чуйкевич. Гетьман розповів, що хвора Мотря залишається, а Іван сказав, що знайомий знає її з дитинства. Мазепа лише попросила не пускати до неї Любов Федорівну. А Чуйкевич зрозумів, що вона кохає гетьмана.
ОЗЕРО СЕРЕД ЛІСУ
Чуйкевич пильно вартував хутір. Зранку в нього з думки не йшов нічний сон: він намагався врятувати Мотрю в човні на озері. Після розмови з сотником Петранівським виявилось, що поблизу є такий ліс та озеро. Відправивши туди охорону, Іван виявив, що там були чоловіки, яких Любов Федорівна послала викрасти панночку. Так сон допоміг врятуватись від біди.
МІЖ КНИЖКАМИ
Мазепа вирішував справи в Батурині. Щоб дівчина не сумувала, паж читав їй книжки. Хлопець знайшов копії гетьманських листів та універсалів, які він писав власноруч. Мотря з задоволенням читала документи його стилю і характеру.
КОЛИСЬ І НИНІ
Чуйкевич постійно думав, що буде з Мотрею. По приїзду гетьмана він надав йому звіт про заслуги сотника Петранівського та спроби викрадення пані, а також доповів, що не провідував Мотрю. Мазепа знав про почуття хлопця, але все ж здивувався. Думав гетьман і про Любов Федорівну та як цим скористатись.
ЧИ ПЛАКАТИ, ЧИ СМІЯТИСЯ
Гетьман передав Мотрі нові книжки. Поступово дівчина поверталась до життя і потроху вставала з ліжка. Вона була впевнена, що поборола цілих дві хвороби. Тому чи плакати, чи сміятися?
ЧИ МЕНІ СНИТЬСЯ, ЧИ МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ
Мотря ледве дійшла до кабінету гетьмана: її ноги підгинались. Гетьман заніс дівчину назад до її світлиці.
ЧИ ДОСПІВАНА ПІСНЯ?
Кочубей приїхав провідати доньку. Він знав, що в усьому винна його язиката жінка. Мотря відмовилась їхати додому чи в монастир. За вечерею Мазепа переконував Василя Леонтійовича віддати за нього доньку, доводячи, що і у старших чоловіків є спадкоємці. Кочубей не знав, що відповісти.
ПОЧУВ ПРАВДУ
Кочубей сказав, що він же хрещений батько та і вік уже який… Мазепа розповів про те, як планувався Кочубеївною напад на Бахмач з викраденням доньки. У генерального судді стався серцевий напад, коли він це почув. Лікар довго приводив його до тями. А Мотрі нічого не сказали, щоб зайвий раз її не хвилювати.
Я, КОЧУБЕЇХА
Мазепа послав лист Любові Федорівни про стан чоловіка, але вона не приїхала. Вирішила боротись з гетьманом до кінця. Зла Кочубеїха разом з корчмаркою згадували всіх, хто був проти гетьмана. Вони твердо вирішила відібрати Мотрю та видати заміж за того, кого хоче! Адже вона Кочубеїха!
РОЗЦВІТАЙТЕСЬ, КВІТКИ!
На другий день після нападу Кочубей думав їхати додому, але гетьман сказав, що покличе сюди Любов Федорівну і Марію Федорівну відсвяткувати Різдво. Генеральний суддя знав, що жінка буде проти, тому поїхав. Вдома жінка знову не повірила у хворобу дочки та перехиляла чоловіка на свою сторону. А він і не зміг опиратися жінці.
ЩАСТЯ…
Дівчина раділа, що могла вже вставати і те, що скоро Різдво.
БІЛІ КОНІ
Ось мав прийти Святий вечір і компанія згадувала дитячі враження від свят. Гетьман всіляко намагався розвеселити задуману Мотрю. За вечерею тітці почулося дзеленькання і вона розповіла історію про білих коней, які віщують біду. А якщо підійти ближче, то вони зникають. Знову тітці щось почулось і Войнаровський вийшов провірити. Але там нікого не було. Мотря сказала, що може щастя приїхало, а оскільки брама зачинена, то воно вернуло назад.
БІЛИЙ СНІГ
Чуйкевич з бунчуками грали в кості у бахмацькій сторожівні. Коли мова зайшла про красиву Мотрю, Іван вийшов надвір, бо такі розмови йому не подобались. Він попросився до Батурина, бо не міг забути дівчини.
НА СВЯТИЙ ВЕЧІР
Святвечір святкували вчотирьох: Мазепа, Мотря, тітка та Войнаровський. Ввечері вони слухали спів колядників. Гетьман сказав, що тільки українці так гарно співають. Тітка роздала колядникам гроші та смаколики.
ВЕРТЕП
Бурсаки показували ляльковий вертеп, який привозили кожного Різдва гетьману. Мазепа пригорнув Мотрю до грудей і сказав, що наступного Різдва він уже стане її чоловіком. Щаслива була Мотря. Але до церкви він її не взяв, щоб людей не дразнити. Поїхав він з прислугою, тіткою та Войнаровським.
ВЕСЕЛЕ РІЗДВО
На кожне велике свято до гетьмана приїздили старшини, полковники та інші начальники. Після святкування проводили нараду. Та цього разу Мазепа вирішив перенести раду до Нового Року: чи через мінливі політичні події, чи то через Мотрю.
Зі свого боку старшини боялись образити Мазепу своєю неприсутністю. Приїхав Орлик і розповів про події в Батурині: люди говорять, що він викрав Мотрю Василівну. Гетьмана розповів про дівчину, монастир та інші її пригоди. Попросив також таємно поїхати в Київ, щоб розвідати, якби в митрополії віднеслись до його подружества з дівчиною, адже вона його хрещениця.
Поприїжджали інші старшини і сказали, що вони на боці гетьмана. Їхні розмови перервав царський чоловік, який привіз дарунки та побажання. Після вина той розповів про безіменну скаргу в якій йшлось про викрадення Мотрі Кочубеєвої.
Знав Мазепа хто її написав. Тим часом старшини просили Войнаровського, щоб дядько його відвернувся від Москви, бо самим їм було страшно. Гетьман повернувся. Апостол та Ломиковський розповіли про успіхи Карла, що настав час двигнути камінь. Мазепа просив довіряти йому.
До садиби приїхала Любов Федорівна і стала жалітись на гетьмана. Старшини почали говорити, що негоже ображати Мазепу та і він пішов з нею на розмову. Зрозумівши, що доньку вона не забере, швидко поїхала додому. Старшини були обурені її поведінкою.
ДЕРЖАВНА КОНЕЧНІСТЬ
Далеко за північ від’їхали старшини, залишився тільки небіж заспокоювати батька. Любов Федорівну слід визвати на суд, бо вона вже бігала до воєводи. Так і цар скоро все знатиме. Але нічого не міг зробити гетьман, тільки коритись державній конечності.
БІЛИЙ РАНОК
Мотря бачила батькові сани, але мама не прийшла її провідувати. Вона відчула себе пташкою в клітці. Зранку Мазепа розповів, що сталось і що пожертвує усім щоб вона була щаслива. Дівчина хотіла, щоб гетьман творив долю держави. А сама вона ніколи не забуде гетьмана.
CARPE DIEM
Орлик приїхав з Києва і доповів, що митрополія не дасть дозволу без згоди Москви та царя. Мазепа не хотів віддавати Мотрю на поталу матері, тому вирішив заключити договір з Кочубеєм. Він написав листа йому та Апостолу з запрошенням до Бахмача.
Гетьман надіявся, що колись він назве Мотрю своєю дружиною і признався їй про намір порвати в Петром. Він зробив ставку на Карла ХІІ. Про дане рішення ще ніхто не знав. Дівчина не боялась розлуки, бо вірила в нього. Вони вирішили справити весілля своїх душ та наказав гетьман подати найсмачніших страв та вина, багато квітів на стіл.
ОЧІ
Мазепа вручив Кочубею зобов’язання про БАТЬКІВСЬКУ опіку Мотрі. Вона мала отримати своє житло, прислугу і гроші з батьківської казни. І щоб заміж її ніхто не змушував вийти: вона мала стати дружиною того, кого полюбить сама. Кочубей відразу підписав документ.
НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ
Мотря збиралась зі своїм чурою їхати з Бахмача. Важко далось їм прощання. Гетьман довго поглядом проводжав кохану. Вони знову лишились вдвох з Войнаровським. Та вирішили зайнятися важливими листами від посланців, які вирішували долю України.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
