«Бояриня» скорочено Леся Українка

Читати скорочено «Бояриня» варто, щоб згадати сюжет популярної поеми Лесі Українки.

«Бояриня» скорочено читати

ДІЯ ПЕРША

Козацький старшина Олекса Перебійний готувався вечеряти у садку біля рундука. Разом з дружиною він запросив на гостину молодшого боярина Степана (не москаля) з батьком якого він товаришував.  Степан був знайомий з дочкою Олекси – Оксаною, а точніше закоханий в неї. Але він боявся, що коли згодиться на гостину, старі бояри, які теж запрошені, будуть злитись на нього.

Не турбуйся Степане. На бенкет їх запросив Підкоморій. А я радий буду тебе бачити. – заспокоював Перебійний.

Гостей частувала Оксана. До будинку ввійшов Іван, брат Оксани і молодший козак. І відразу сіли за стіл.

Господиня Перебійниха поцікавилась, чому Степан не привіз матір на Україну.

• Трудно і немає на чім жити. Знаєте ж, садибу було зруйновано ще за Виговщини, після ради Переяславської. – відповів боярин.
• Нічого було зраджувати Вкраїну. Мав кому слово тримати. – іронічно сказав Іван.
• Мій батько не зраджував України, він їй служив! – намагався захистити покійного батька Степан.

Але Іван розійшовся не на жарт. Запитав, чому ж він, якщо так щиро любить Вкраїну, не підіймає меча з батькових рук. Боярин сказав, що батько вчив його не йти проти брата зброєю, а боротись щирим словом. Але син Перебійного і слухати не хотів:

• Такого навчають тільки київських ченців!

Дочка Олекси заступилась за Степана, а мати стала просити вибачення за поведінку сина. Іван пообіцяв більше не чіпати його та пішов до решти гостей. Коли почало сутеніти, Степан виліз на рундук і прудко зіскочив на землю, де Оксана поливала квіти. Від несподіванки в неї випав кухоль з рук.

• Не бійся мене Оксано. Ти мене причарувала своїм співом.
• Я не холопка з вотчини твоєї! – відповіла дівчина різко.

Хлопець сказав, що не думав її ображати. Скоро він поїде на чужину, а вона забуде про нього. Оксана не знала, що сказати, бо не звикла до таких розмов. Боярин повідав, що він не такий як решта паничів, які шукають «квітку для забави», а бачить в ній образ рідної землі.

Набравшись сміливості, хлопець освідчився їй в коханні. Оксана відповіла взаємністю. Парубок сказав, що дарує їй своє кохання, а його родина зрадіє дружині з України. Оксані було трішки страшно їхати до Московії.

Коли Оксану покликала мати, то вона попрощалась зі Степаном та пішла до будинку.

ДІЯ ДРУГА – Москва

  Дім Степана був святково убраний. Його мати і Оксана були одягнені в українські вбрання. Свекруха збиралась йти спати в терем, а дівчина запропонувала перенести її ліжко в діл, на що жінка відповіла:

• За московським звичаєм не гоже, щоб жінка мешкала на долі.

Оксана як московська бояриня має вдягатись відповідно, але місцеві порядки їй чужі. Мати Степана і доньку Ганну вдягає по-московському, адже має намір видати її заміж саме у Москві. Вона вже була заручена, хоч і нареченого бачила тільки в церкві. Було свято і Оксана запропонувала Ганні прогулятись. Але дізналася, що по Москві не можна самій ходити.

Степан прохає дружину перевдягнутись та почастувати московських бояр. Але розгублена дівчина не знає як їх частувати. Чоловік пояснив, що потрібно винести меду, який приготує матір. А після частування дівчину мав поцілувати боярин в уста. Але Оксана не хотіла, щоб її цілував хтось чужий. Степан просить не йти проти звичаїв або не впасти в немилість царя. Вмовляють її і свекруха та Ганна, поки вона не погоджується.

Оксана зблідла, зняла українського кораблика з голови та веліла принести московське вбрання.

ДІЯ ТРЕТЯ

Коли з’явився гість з України, Степан зачинився в дальній кімнаті, щоб їх ніхто не підслухав. Гість просив, щоб прислали українців захистити від царських посіпак. Степан прошепотів, що їх не пошлють, адже не вірять їм.

Гість сказав, що без допомоги вони відкинуться до Дорошенка. Розповів Степану, що Іван, брат Оксани, возив корогву у Чигирин. Правда, таємно, щоб ніхто не дізнався. Боярин пообіцяв посприяти розв’язанню питання.

Коли гість пішов, зайшла Оксана і повідала, що Яхненко (той самий гість) привіз листа від товаришки. Вона просила прислати грошей. Зляканий Степан просить листа спалити, а грошей не відсилати.

• Раз ти такий скупий, – каже дівчина, – то я відправлю зі свого посагу.

Чоловік відповів, що не грошей жаль. Це все дуже небезпечно. Дівчина розвела руками:

• Скрізь горе. Вдома татари і тут у ноги треба слатись пану немов хану. Скрізь холопів продають. Чим не татари?
• Тут віра християнська, – відповів Степан.

Він заспокоює дружину. Йому й самому шкода, що він не зміг нічого їй дати на чужині. Дружина запитує чоловіка, чи довго їм ще мучитися у цій неволі, але Степан сам нічого не знає. Він просить почекати поки трохи “утихомириться” на Україні. Тоді вони зможуть і гроші надіслати, і подарунки, і гостей звідти приймати, і в гості до її батьків поїхати. А поки потрібно зачекати. Оксана засмутилась, але погодилась.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Оксана гаптувала в кроснах в теремі. Руки не дуже її слухались. Увійшов Степан зі скаргою на головний біль після царської бесіди. Мовляв, вони тільки пити вміють, а говорити – ні. Оксана стала розповідати про своє шиття, яке вона робить на весілля Ганні. І раптом заплакала.

Степан її заспокоює, а потім говорить, що відпускає дівчину додому і повертає посаг. Та вона не хоче, пропонує разом тікати з Москви.

Не ростуть квітки в темниці. – відказав Степан.

Але це не так просто. Адже цар дістане його скрізь – боярин давав присягу, а її повернути не так то просто.

З прогулянки повернулися матір з Ганною, принесли покупки. Мати не може нарадуватись на своїх голуб’ят і потайки мріє, що і дочку така вдача знайде. Дівчата роздивляються покупки, радіють. А Оксана почала співати та радіти. Та так, що заходилась кашлем, який викликав тривогу у Степана.

ДІЯ П’ЯТА

У Степановому садку є повіточка з великим турецьким ослоном та подушками. Туди вела мати боярина Оксану. Дівчина була вбрана в широку хатню сукню та зав’язана шовковою хусткою. На щоках був нездоровий рум’янець,а очі позападали: видно, що захворіла.

Служки посадили Оксану в повітку та повернулись в гарем. Дівчина боялась спати, бо відколи живе в Москві – бачить страшні сни. Мати вмовляла її заснути і нарешті вона заснула. Прийшов Степан. Він повідомив, що німецький лікар назвав причину недуги дружини – нудьга за рідним краєм. Порадив відвезти в Україну. Молодий боярин розповів про свій намір просити царя відпустити їх на деякий час.

Степан розбудив Оксану. Вона розповіла чоловіку про прекрасний сон: їй снилась батьківська хата та рідна земля. Чоловік заспокоїв її тим, що вони разом поїдуть в Україну. Але дружина відмовляється їхати:

Як ти собі це уявляєш? Поки на Вкраїні лилась кров за змагання жити ти сидів у Москві за запічком. А тепер вирішив ясного сонця заживати там? Втім, ми варті один одного.

Їй соромно дивитись у вічі рідним через те, що вони відсиджувались тут. Треба було раніше їхати. А тепер їй і лікуватись не хочеться. Просила чоловіка, коли помре, то щоб він не брав більше українки, а одружувався з московкою.

Степан просить не картати так себе. Доля і так їх покарала. На те Оксана віддає йому заповіт і просить передати його її рідним після її смерті.  Вони довго говорили, обійнявшись. Говорили аж до заходу сонця. Спираючись на руку Степана, Оксана іде до будинку. Біля рундку повертається і каже: