“Божественна комедія” Пекло скорочено
У вступній пісні Данте розповідає, як він, досягнувши середини життєвого шляху, заблукав одного разу в дрімучому лісі і як поет Вергілій, позбавивши його від трьох диких звірів, що загороджували йому шлях, запропонував Данте здійснити мандрівку по загробному світу. Дізнавшись, що Вергілій посланий Беатріче (коханою Данте), Данте без сумніву віддається керівництву поета.
Пройшовши присінок пекла, населене душами нікчемних, нерішучих людей, вони вступають в перше коло пекла, так званий лімб (А., IV, 25-151), де перебувають душі тих, хто не зміг пізнати «істинного Бога». Тут Данте бачить видатних представників античної культури – Аристотеля, Евріпіда, Юлія Цезаря та ін. Наступне коло (ад має вигляд колосальної воронки, що складається з концентричних кіл, вузький кінець якої упирається в центр землі) заповнений душами людей, що колись вдавалися неприборканій пристрасті. Серед дикого вихора Данте бачить Франческу да Ріміні та її коханого Паоло, полеглих жертвою забороненого кохання один до одного. У міру того як Данте, разом Вергілієм, спускається все нижче і нижче, він стає свідком мук ненажер, примушених страждати від дощу і граду, скупих і марнотратників, що невтомно котять величезні камені, гнівливих, що угрузають в болоті. За ними слідують охоплені вічним полум’ям єретики та єресіархи (серед них імператор Фрідріх II, папа Анастасій II), тирани і вбивці, плаваючі в потоках киплячої крові, самогубці, перетворені на рослини, богохульники і насильники, що спалюються падаючим полум’ям, обманщики всіх видів. Муки шахраїв різноманітні. Нарешті Данте проникає в останнє, 9-е коло пекла, призначене для найжахливіших злочинців. Тут обитель зрадників , з них найбільші – Іуда, Брут і Кассій, – їх гризе своїми трьома пащами Люцифер, що повстав колись проти Бога ангел, цар зла, приречений на ув’язнення в центрі землі. Описом страшного виду Люцифера закінчується остання пісня першої частини поеми.
