“Чари ночі” аналіз вірша

“Чари ночі” О. Олеся  – шедевр інтимної лірики та один із кращих ліричних творів автора. У ньому влучно передано піднесенний, мажорний настрій ліричного героя, який перебуває під наливом почуття кохання. Тут все складає «хвалу життю». Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя: “Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче”. Твір пронизує заклик поета оцінити життя «летючу мить». Детальний аналіз поезії “Чари ночі” допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, художні засоби. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

“Чари ночі” аналіз вірша (паспорт)

Рік написання “Чари ночі” – 1904

Збірка: «З журбою радість обнялась».

Літературний рід: лірика.
Жанр: романс (він став популярною народною піснею).
Вид лірики: інтимна (з елементами пейзажної і філософської)

Тема: скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі; момент кохання.

Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.

Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.

Напрям – модернізм
Течія – символізм

Віршовий розмір “Чари ночі”: чотиристопний ямб.

Римування: перехресне

Лірична оповідь у творі ведеться трьома особами: автора, ліричного героя, тебе.

У вірші наявне обрамлення.

Поезія побудована на паралелізмах.

“Чори ночі” образи-символи

Образи:

• людей: ліричний герой — закоханий; Фауст — людина, яка хоче повернути минуле; примарна кохана;
• міфологічних істот: боги; природи: солов’ї, весна, шумляче море, земля, лист, квітка, струмок, зорі у воді, хмари, туман, верби п’яні;
• предметів і явищ: поцілунок, мить життя, струни золоті, бенкет весни, дзвін чарок, бажання, холодні груди.

Символічні образи:

• солов’ї (символ весни, кохання);
• іскра (символ душевної енергії, завзяття);
• бенкет весни (символ буяння природи й життя);
• образ весни є символом молодості, краси, оновлення.
• Фауст (символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань).

Художні засоби “Чари ночі”:

“Сміються, плачуть солов’ї” – антоніми. Також використовуються метафори, анафора, епітети.

• Метафори – «тут ллються пахощі густі, там гнугься верби п’яні», «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями а груди», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»)
• Персоніфікований образ: “весна іде назустріч нам”, “весна бенкет справляє”
• Паралелізм: “людина – природа”
• Прийом обрамлення: на початку й у фіналі поезії повторюється строфа

«Чари ночі» — філософська поезія, в якій поет закликає цінувати кожну мить короткочасного життя. Треба подивитися на природу, чари весни, на солов’їв — і кохати, мріяти, віддавати свою любов, тепло душі іншим, поки є час і можливість. Вірш став прекрасним романсом, гімном життю й любові.

Композиція: вірш складається з 12 куплетів-чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення): (І) сміються-плачуть солов’ї, закликаючи кохати — (II) заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні — (ЛІ) заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море — (IV) заклик ловити мить життя і в мріях закохатися — (V — VI) картини розлитості кохання в природі — (VII) заклик горіти, бо життя — мить, а смерть — вічність — (VIII) заклик рухатися, на лагодити струни золоті під час бенкету весни — (IX) заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості — (X) попередження про тлінність усього — (XI) передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдасться зробити, бо над «нас — боги скупі, глухі й нечулі» — (XII) повтор першого катрену.

“Чари ночі” критика

Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну тра­дицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!

Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, за­гострює спалах радості, кохання (В. Пахаренко).

Завдяки глибокій поетичності, мелодійності поезія «Чари ночі» стала улюбленою піснею українців. Вона виконувалася в народі і в той час, коли поезія О. Олеся була недоступною. Важливим штрихом її музичної інтерпретації на сьогодні є своєрідне виконання Ніною Матвієнко.

Олександр Олесь “Чари ночі” вірш читати

“Чари ночі” слухати вірш