«Чи не той то хміль» аналіз

«Чи не той то хміль» – історична народна пісню, яку біло записано в 50-х рр. ХІХ ст. в Галичині.  Аналіз пісні «Чи не той то хміль» допоможе підготувати літературний паспорт твору.

«Чи не той то хміль» аналіз (паспорт)

Жанр: історична пісня.

Літературний рід – ліро-епічний твір

Рік написання – приблизно 1649

Тема «Чи не той то хміль»: оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького — видатного українського гетьмана, його прагнення здобути волю і щастя народу в боротьбі з ляхами.

Ідея «Чи не той то хміль»: уславлення гетьмана як захисника народних інтересів.

Основна думка «Чи не той то хміль»: народ шанує і поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.

 У цій пісні оспівується перша значна перемога у Визвольній війні 1648–1654 рр. у бою під Жовтими Водами в травні 1648 р. Козаки перемогли на чолі з Богданом Хмельницьким.

Композиція «Чи не той то хміль»

• Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем.
• Зав’язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води.
• Кульмінація: перемога над ворогом.
• Розв’язка: «Утікали вражі ляхи…».

Художні засоби «Чи не той то хміль»

• Метафори: «Хміль в’ється, грає, кисне», «становили хати».
• Епітети: «вражі ляхи», «Золота Вода», «хороша врода»,  «орду татарськую»;
• Гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду,— Гей, не один лях лежить Головою у воду».
• Повтори: «Чи не той то хміль?», «Ой, той то Хмельницький», «…вражі ляхи».
• Риторичні запитання: «Що коло тичини в’ється?», «Що по ниві грає?», «Що у пиві кисне?».
• паралелізм: хміль – Богдан Хмельницький («Чи не той то хміль» – «Ой, той то Хмельницький»);

Герої:

• Богдан Хмельницький (Хміль),
• ляхи (поляки).

Гетьмана Богдана Хмельницького показано сміливим воїном, розумним стратегом, полководцем який у боротьбі спирається на широкі народні маси що підтримують його На другому плані в пісні – поляки-загарбники які змальовані в зневажливо-сатиричному дусі.

Історичною основою пісні «Чи не той то хміль» стала перша перемога козацького війська під проводом Богдана Хмельницького у Визвольній війні 1648—1654 рр. битва під Жовтими Водами. Проти війська Речі Посполитої виступили козацькі загони та їхні союзники-татари. Тріумф під Жовтими Водами надихнув український народ на звитяжну боротьбу проти соціального та національного гноблення, уселив упевненість у звільненні з неволі.

На початку пісні через діалог стає зрозуміло, хто такий Б. Хмельницький. Прийом негативного (заперечного) паралелізму допомагає уявити народного героя. Козацький ватажок — молода потужна сила, що розвивається й набирає сили. У кожному рядку пісні відчувається захват Б. Хмельницьким: ляхів рубає, не один лях лежить головою в воду. Пісня ідеалізує гетьмана, бо бачить у ньому захисника народних інтересів. Автор уболіває за свого улюбленця й закликає його бути обачним: Не пий. Хмельницький, дуже Золотої Води, тобто не заспокоюйся, пильнуй. Силу й відвагу Б. Хмельницького змальовано гіперболізовано, він не боїться 40-тисячного польського війська. Що ж робить його таким упевненим у своїх силах? Підтримка козацького війська та союзників-татар:

За собою великую Потугу я знаю.

Іще й орду татарськую За собой веду.

У пісні змальовано ганебну втечу польського війська, смерть ворогів. Ці рядки звучать сатирично й виражають зневажливе ставлення народу до загарбників: втікали вражі ляхи — Погубили шуби…. лежать після бою, вищеривши зуби, їли ляхів собаки І сірії вовки. Ось така помста народу своїм кривдникам.

“Чи не той то хміль” читати текст повністю 

(Пiсня про Богдана Хмельницького)
Чи не той то хмiль,
Що коло тичин в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хмiль,
Що по пивi грає?..
Ой, той то Хмельницький,
Що ляхiв рубає.
Чи не той то хмiль,
Що у пивi кисне?
Ой, той то Хмельницький,
Що ляшенькiв тисне.
Гей, поïхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
Не пий, Хмельницький, дуже
Золотоï Води, —
ïде ляхiв сорок тисяч
Хорошоï вроди.
А я ляхiв не боюся
Г гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Iще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражi ляхи.
На вашу бiду.
Ой, втiкали вражi ляхи —
Погубили шуби…
Гей, не один лях лежить
Вищиривши зуби!
Становили собi ляхи
Дубовiï хати, —
Ой, прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утiкати.
Утiкали вражi ляхи,
Деякiï повки, —
ïли ляхiв собаки
I сiрiï вовки.
Гей, там поле,
А на полi цвiти —
Не по однiм ляшку
Заплакали дiти.
Ген, там рiчка,
Через рiчку глиця —
Не по однiм ляшку
Зосталась вдовиця…

“Чи не той то хміль” аудіокнига (слухати)