«Дамаскин» аналіз

«Дамаскин» М. Павич аналіз твору

Підзаголовок: оповідання для комп’ютера і циркуля

Автор: Милорад Павич

Збірка: “Скляний равлик”

Літературний рід: епос

Жанр: новела

Стиль: постмодернізм

Тема твору: історія будівництва храмів у Сербії та духовні пошуки головної героїні Атилії, її прагнення знайти своє щастя; історія повернення Душі до Джерел Духовності.

Ідеї оповідання “Дамаскин”: необхідність зведення храмів не лише земних, але й духовних.

Головні герої

• ректор сербських шкіл міста Осієка пан Ніколлич фон Рудна,
• Атиллія – дочка ректора. Їй було 15 років, коли вона зажадала будівництва палацу.
• зодчий Йован Дамаскин та Йован Лествичник – майстри, які вважалися найкращими. На думку Лествичника справжнього храму не має без дива.
• пан Николич – попечитель сербських шкіл

• Ягода – Візник.

Час подій – 18 століття

Проблематика твору

• збереження й відродження духовності особистості й нації в цілому;
• міжособистісні стосунки між людьми, стосунки між батьками й дітьми;
• проблема пошуку істинного шляху, сенсу життя й буття в цілому, людського щастя;
• проблема необхідності «сходження драбиною» духовного самовдосконалення людини, проблеми гріха й спокути за нього;
• проблема одухотворення праці, її ролі в житті людей;
• проблема взаємозв’язку матеріального й духовного;
• проблема війни і миру; історичного минулого Сербії та її трагічної долі;
• зречення національного коріння, прагнення до народної єдності

Чого навчає твір “Дамаскин”?
-Слід дбати про «храм душі».
-Гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати.
-Кохання — дивне й непередбачуване почуття.

Композиція: 6 розділів між якими є два перехрестя і два можливі фінали (читач сам обирає, який розділ далі читати) – “Будівничі”, “Обід”; Перехрестя № 1: “Третій храм”, “Палац”; Перехрестя № 2: “Їдальня” – Фінал № 1; “Спочивальня” – Фінал № 2.

Варіанти прочитання:

• варіант 1: “Будівничі”, “Обід”, “Третій храм”, “Палац”, “Їдальня”, “Спочивальня”;
• варіант 2: “Будівничі”, “Обід”, “Третій храм”, “Палац”, “Спочивальня”, “Їдальня”;
• варіант 3: “Будівничі”, “Обід”, “Палац”, “Третій храм”, “Спочивальня”, “Їдальня”;

Художні засоби в оповіданні “Дамаскин”

•  Іронія — невідомому, який напав на сплячого Дамаскина, не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»;
• гіпербола — в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»;
• афоризми — «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ні в чому»;
• епітети, порівняння та ін.

Риси постмодернізму в оповіданні “Дамаскин”

• гра з читачем (декілька варіантів прочитання);
• створення місцевого колориту за допомогою балканських імен, географічних назв та побутових деталей (Йован, Лаушевич – імена та прізвища; Карловиці, Панонія – географічні назви; дрантя, відлежани у тютюні для люльки – їжа та напої);
• використання мотивів візантійської та поствізантійської культури (храми давньогрецького зразку, міфи).

Змістові пласти:

• історичний (життя Сербії – дві імперії, три віри, безліч мов);
• Філософсько-символічний (проблеми розрізнених етносів, які прагнуть духовно відродитися);
• асоціативний (використання читачем свого життєвого досвіду для осмислення тексту);
• гіпертекст (єдність усіх часів та історичних фактів).

Три церкви на кресленні Йована Лествичника:

• храм із самшиту (храм душі, який складається із земних діянь та думок людини);
• кам’яний храм (храм – сходинка для духовного самовдосконалення);
• храм на небі (чистота, духовне піднесення, таємниця).

Йован Лествичник намагався збудувати три храми. Три храми – це одна із загадок Павича у творі: храм на землі показує земне існування людини, на небі – «небесне», тобто духовне життя. Щоб піднестися, душі необхідно правильно пройти земний шлях, для піднесення існує драбина з 30 сходинок, отже, не даремно героя, що будує храм, звуть Лествичник – цей образ нагадує нам про сходинки до духовної досконалості. Самшитовий храм ростиме, поки будується храм на землі.