«Давня весна» аналіз (паспорт твору) – Леся Українка

«Давня весна» аналіз вірша допоможе зрозуміти відношення Лесі Українки до квітучої пори року та визначити, яка тема, ідея, художні засоби, жанр, композиція твору.

Леся Українка «Давня весна» аналіз твору

Автор: Леся Українка

Рік написання – 1894

Збірка: “Душа і мрії” (цикл “Мелодії”)

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — пейзажна.

Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.

Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність.

Основна думка: “Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.”

Мотиви — радість, естетичне задоволення від приходу весни; гармонійна єдність людини та природи.

Художні засоби вірша «Давня весна» 

• Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила».
• Риторичні оклики: «За нею вслід співучії пташки!», «Зелений шум, веселая луна!», «Ні, не забула!».
• Епітети: «весна весела, щедра, мила», «радісна весна», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «білесенькі квітки»
• Персоніфікації та уособлення: «весна промінням грала, сипала квітки»; «летіла хутко», «весна… дарунки всім несе», «заглянули від яблуні гілки», «замиготіло листячко зелене», «прилинув вітер, заспівав», «прилинули пісні пташині», «гай свій відгук… прислав», «душа не забуде», «весна дала»,
• повтор «не було» — «не буде» — «була»,
• гіпербола «весни такої не було й не буде»,

Композиція твору «Давня весна»

• Експозиція: «була весна…».
• Зав’язка: хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни.
• Кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна.
• Розв’язка: вдячність поетеси весні за її дарунок.

«Давня весна» ідейно-художній аналіз

Весна — найжаданіша пора у житті людини, її завжди зустрічали радісно й урочисто.

Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою — власними очима побачити, як прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, як прилітають птахи і лунають їх дружні співи.

Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі.

Дана поезія написана під час хвороби поетеси. Як же сприймає прихід весни поетеса? Це ми дізнаємося, ознайомившись із змістом її поезії «Давня весна».

Леся Українка “Давня весна” аудіо слухати

Головне:

До якого ліричного жанру належить поезія Давня весна? Пейзажного

Основний мотив твору “Давня весна” подано в рядку: “Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала”

Темою поезії Лесі Українки “Давня весна” є відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.

У творі Лесі Українки «Давня весна» возвеличується краса весняної природи, за сприяння якої людина забуває про свою хворобу, самотність.