І. Нечуй-Левицький «Дві московки» скорочено нагадє дуже стисло про що цей твір. Переказ розповість про долю двох жінок Ганни і Марини, про долю жінки-селянки, про горе матері-вдови, про насильне розлучення закоханих.
«Дві московки» скорочено читати
І
Василь Хоменко після тривалої відсутності повернувся додому. Він відбував службу, або ж московщину. Тепер мати радо зустріла сина, розпитувала його про службу. Василь поводився дещо зверхньо, використовував московські слова. В цей час до хати саме зайшла сусідська дівчина Ганна. Вона хотіла позичити жаринку вогню для пічки. Василь одразу звернув на неї свою увагу.
ІІ
Наступного дня було Велике свято. Селяни йшли до церкви, серед них був і Василь. Біля церкви хлопець зустрів двох дівчат – вчорашню гостю Ганну з подругою Мариною. Обидві одразу вподобали Василя. Пізніше на вечорницях молоді зустрілись знову. Василь від Ганни не міг навіть очей відвести!
ІІІ
Після недовгих залицянь Василь заслав до Ганни старостів, яких дівчина радо прийняла. Вона ж попросила Марину бути старшою дружкою на весіллі. Свято відіграли гучно. Почались будні. Ганна з Василем жили добре й мирно, через певний час у них народився син Івась.
IV
За два роки після весілля Василя знову покликали на службу. Він пішов відбувати московщину.
Марина також вийшла заміж за москаля (тобто того, хто відбував службу). Проте не з любові як Ганна, а тому що не хотіла бути сама. Ганна й Марина провели чоловіків на службу і кожна лишилась зі своїм – перша з сином, друга зовсім сама.
Невдовзі по відході Василя померла його мати. Ганна, щоб хоч трохи вибратись зі злиднів, взялася прясти за хліб і платню.
V
Одного дня Марина прийшла провідати Ганну, розпитала як в неї справи і запросила до себе в гості. Наступного дня Ганна прийшла до подруги і застала там вечорниці. Вона дуже розсердилась на Марину – заміжній жінці не варто було проводити в себе молодіжні гуляння, що вже й казати про залицяння з парубками! Марина не хотіла втрачати подругу, тому згодом прийшла просити вибачення за свій обман.
VІ
Йшли роки, а чоловіки зі служби не повертались. Підріс вже й малий Івась. Настав час йому йти до школи. Оскільки він був сином москаля, то його забрали у військову школу в Київ. Ганна не хотіла розлучатись з сином, але довелось. Влітку вона пішла його провідати і, почувши скарги Івася, забрала його додому. Та по нього знову приїхали і силою забрали у школу.
Минуло чимало часу. Від Василя не було жодних звісток. Вже й Івась виріс і повернувся зі школи додому. Він був дуже вродливим і схожим на батька, тому мати не могла намилуватись синові. Та вдома він пробув недовго – по декількох зустрічах з Мариною, яка повсякчас приходила навідувати Ганну, вирішив йти на службу писарем. Згодом прислав матері листа в якому просив продати хату, бо йому конче були потрібні гроші, щоб залицятись до багатої панянки. Ганна дуже любила сина, тому задумала продавати хату, але сусіди, а серед них і Марина, вмовили не робити цього. Жінка послухалась. Івась образився на матір і відтоді більше не писав їй листів.
VІІ
Пройшли роки. Ганна змарніла – була вже у віці. Жила скромно, поруч з нею була лиш Марина, яка часто допомагала подрузі. Врешті, Ганна померла, так і не дізнавшись, що сталось з її чоловіком і не отримавши звістки від сина. Марина поховала подругу і, вирішивши, що її вже нічого в селі не тримає, пішла в Київ на прощу разом з іншою московкою.
VІІІ
Після прощі Марина вирішила не повертатись додому, а лишитись в Києві. Там вона у злиднях і померла. Ніхто навіть не знає де знаходиться її могила.
Автор переказу: cup_of_flowers
Короткий зміст твору “Дві московки” надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua.
