Джеймс Ерл «Джиммі» Картер-молодший увійшов в історію як 39-й президент США, демократ. Він був єдиним президентом Америки, який отримав премію миру в 2002 році після відходу з поста. Перемогу на виборах здобув в 1970 році. Його президентство тривало з 20 січня 1977 по 20 січня 1981.
Джиммі Картер: внутрішня і зовнішня політика
Джиммі Картер основні напрями внутрішньої політики:
Джиммі Картер у внутрішній політиці взяв курс на скасування державного регулювання в галузі фінансів і транспорту, збільшення асигнувань на освіту, скасування скорочення управлінських витрат і розширення природних заповідників. Президент створив близько 8 млн. робочих місць. Також його заслугою є відкриття доступу на державну службу великій кількості афроамериканських громадян.
Джиммі Картер дотримувався ліберально-демократичних позицій. Він намагався ввести єдину федеральну систему соціального забезпечення, а також знизити вартість лікування в лікарняних стаціонарах. Президент пообіцяв провести повну реорганізацію федерального чиновницького апарату, щоб створити «відкритий уряд» для народу. З початку свого правління він наносив візити в маленькі міста, де проводив зустрічі з людьми. У нього була радіопрограма «Запитай президента Картера», в якій він відповідав на запитання американців.
Крім того, Джиммі Картер оголосив амністію тим, хто ухилився від війни у В’єтнамі. Він ввів двох жінок до складу кабінету і підшукав політичні пости для національних меншин. Відзначимо, що його президентство припало на період злету цін на нафту. Рівень безробіття і інфляції був настільки високий, що до 1979 року Америка опинилася на межі економічної катастрофи.
Зовнішня політика Джиммі Картера
Найбільшого успіху Джиммі Картер домігся в посередництві між Єгиптом і Ізраїлем в 1978 році. Американський президент змусив правителів країн довести переговори до їх угоди. Кемп–Девідські угоди виключили можливість одночасної атаки на Ізраїль з усіх боків, вивівши Єгипет з антиізраїльської коаліції.
У відносинах з Радянським Союзом американський лідер балансував між агресивною дипломатією і демонстрацією сили, покладаючись на свого помічника з національної безпеки, Збігнєва Бжезинського. 23 січня 1980 року підписана «доктрина Картера», яка свідчила, що для США «забезпечення своїх життєвих інтересів» можуть використовувати будь-які засоби і військову міць. Видана Картером «Президентська директива номер 59» передбачала можливість «обмеження ядерної війни». Америка розірвала дипломатичні відносини з Тайванем.
Джиммі Картер 18 червня 1979 року підписав «Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь» між США і СРСР. Адміністрація президента настільки захопилася агресивної дипломатією, що допустила помилки в політиці на сході: цілковитою несподіванкою стало введення радянських військ в Афганістан і революція в Ірані. Шахський уряд оголосив Америку «головною сатаною», захопивши при цьому співробітників американського посольства в Тегерані разом з їхніми родинами. Позиції і рейтинг Джиммі Картера стали падати на очах. На другий президентський термін його не обрали.
