Євген Маланюк “Шевченко” аналіз вірша допоможе скласти літературний паспорт, визначити, яка тема, ідея, провідний мотив, віршовий розмір, художні засоби.
Євген Маланюк “Шевченко” аналіз твору (паспорт)
Автор – Євген Маланюк
Рік написання – 1930
Літературний рід: лірика
Жанр: сонет
Вид лірики: громадянська
Ідея – возвеличення Шевченка, усвідомлення нaдзвичайної місії поетa для українсьої мови.
Провідний мотив: роль митця в національному відродженні України, полум’яна любов до своєї знедоленої нації і пристрасний протест проти її гнобителів.
Віршовий розмір: хорей.
Римування: кільцеве( перший і другий чотиривірші), перехресне ( третій чотиривірш), суміжне (двовірш).
Художні засоби:
- Епітети: „буйних майбутніх рас”, „лютий зір”, довгу ніч, садок вишневий.
У цьому творі Євген Маланюр розмірковує над важливістю постаті Шевченка в українській літературі. Для нього Кобзар – це генiальна особистiсть, нацiональний пророк, поет нацiональноï iдеï.
Ліричний герой твору – це палкий патріот, що закликає людей до державності і звеличує роль Шевченка у творенні державності.
Євген Маланюк “Шевченко” вірш
Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все — “Кобзар Тарас“,
Він, ким зайнялось і запалало.
Скорше — бунт буйних майбутніх рас,
Полум’я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою на довгу ніч образ.
Лютий зір прозрілого раба,
Гонга, що синів свяченим ріже,—
У досвітніх загравах — степах
З дужим хрустом випростали крижі.
А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.
